Україна — на шляху до нових енерготехнологій та енергетичної модернізації

ДЖЕРЕЛО: РЕЙТИНГ

Про загальний стан справ у паливно-енергетичному комплексі, перспективи його розвитку та зміни в законодавстві розповів Олександр ДОМБРОВСЬКИЙ, виконувач обов’язків голови Комітету ВРУ з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки.

Які перспективи розвитку нафтогазового виробництва в Україні?

Всі перспективи в будь-якій галузі повинні чітко відповідати певним державним цілям та інтересам. Відповідаючи на це запитання, треба виходити з проблеми збалансування енергетичної безпеки й принципу досягнення енергетичної незалежності країни. Нині Україна має профіцит електрогенеруючих потужностей та дефіцит нафтопродуктів і газу, які ми імпортуємо, забираючи з економіки країни колосально великі кошти. Тому перспектива така: збільшення видобутку українського газу, адже ми споживаємо приблизно 31 млрд м3, а видобуваємо 20 млрд м3 газу. З одного боку дефіцит природного газу потрібно скоротити шляхом програм енергоефективності та в такий спосіб зробити енергоємність набагато економнішою й ефективнішою. Це дасть можливість зменшити дисбаланс. І з іншого боку, ми повинні збільшити видобуток українського газу до 27 млрд м3, щоб вийти за цією позицією в нульовий імпорт.

Сьогодні ми чуємо, приміром, такі «гасла»: мовляв, ми не тільки можемо забезпечити Україну власним газом, а ще й експортувати газ у Європу. Я не є прихильником експорту українського газу. На мій погляд, ми повинні видобувати природного газу рівно стільки, скільки нам потрібно для енергетичної безпеки та незалежності, оскільки запаси природного газу є стратегічними, і їх варто використовувати тільки для власних потреб України.

Яка доля видобутку нафти та газу на шельфі Чорного моря?

Ми мали та маємо величезний потенціал щодо видобутку енергетичних ресурсів на шельфі Чорного моря. До 2014 р. на двох плаваючих платформах здійснювали видобуток близько 2 млрд м3 газу. У зв’язку з анексією Криму ці проекти працюють, на жаль, не на Україну, проте вони були створені та проінвестовані саме Україною.

Крім того, анексія Криму призвела до зміни геополітичної конструкції в Чорному та Азовському морях, тобто було заблоковано наші водні території.

На українському шельфі, звісно ж, є великі ресурси нафти та газу.

«Нам потрібно проводити прозорі нафтогазові аукціони для залучення великих стратегічних партнерів для розробки шельфу Чорного моря, оскільки там, за оцінками експертів, є можливість видобувати не менше 200 млрд м3 природного газу»

У чому полягають останні зміни в законодавстві в рамках нової моделі лібералізованого ринку електроенергії?

Важливо розуміти політичну концепцію того, що відбувається в реформуванні енергетичного сектора країни.

Ми підписали Угоду про асоціацію з ЄС, її було ратифіковано Європейським Парламентом. Це означає, що ЄС та Україна мають взаємні зобов’язання з гармонізації українського законодавства і правил гри відповідно до директив ЄС.

У Верховній Раді 334 голосами було підтримано внесення змін до Конституції України щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства в ЄС та в Організації Північноатлантичного договору. Тобто все українське законодавство ми адаптуємо до європейських норм.

У питаннях інтеграції Європа пройшла непростий шлях: був Перший енергетичний пакет, Другий, зараз — Третій, і вже працюють над Четвертим. Ключовий елемент Третього енергетичного пакету – це споживач (громадянин чи компанія), і все будується навколо нього. Третій енергетичний пакет вимагає, щоб у споживача було право вибору постачальника енергії.

Три-чотири роки тому ми мали модель абсолютної монополії. У кожному регіоні — локальні монополісти (облгази та обленерго), які володіють розподільчими мережами та є постачальниками. Зрозуміло, що у споживачів при цьому не було можливості вибору. Законами України «Про ринок природного газу» та «Про ринок електроенергії України» облгази розділено та обленерго на два типи компаній: розподільчі (займаються тільки розподільчими мережами, відповідають за фізичне постачання газу та, відповідно, електроенергії до споживача і не мають права продавати) та трейдингові, або ті, які можуть пропонувати свої послуги (відтепер їх дуже багато). Розподільчі компанії не мають права відмовити будь-якому постачальнику постачати електроенергію та газ по розподільчих мережах.

Проте цю систему потріб­но ще налагодити, проводити роз’яснювальну та просвітницьку роботу серед споживачів.

Які можливості надасть споживачам нова модель ринку електроенергії?

Раніше ми мали ціну на газ або на електроенергію в різних вимірюваннях, тепер її потрібно звести до одної системи координат (або в кілоджоулях, або в калоріях), щоб люди могли перевірити, що вигідніше використовувати для опалення: газ чи електроенергію за нічним тарифом. Нині окремо є вартість електроенергії та вартість розподільчої послуги. Щодо проблеми з ростом ціни на електроенергію — в цьому сегменті конкурують постачальники, а послуги доставки електроенергії жорстко регламентуються НКРЕКП для розподільчих мереж, створених на базі обленерго.

Тобто те, що відбувається зараз, умовно можна назвати стартом, оскільки зроблено лише перші кроки на ринку електроенергії. Далі потрібно оптимізувати та вирівняти «больові точки», які виникають на цьому шляху, і тоді споживачі відчують, що дійсно мають можливість конкурентного вибору.

Вже найближчим часом на ринку електроенергії з’являться сучасні програмні сервіси, за допомогою яких споживач зможе контролювати своє реальне споживання електроенергії, ціну на неї. Запровадження таких сервісів здійснюватиметься не за державні кошти, а за кошти постачальників електроенергії.

Постачальник буде зацікавленим у тому, щоб споживач став його постійним клієнтом, і для цього буде пропонувати конкурентний та вигідний продукт — як за якістю, так і за ціною. Проте, ми самі повинні бути смарт-виборцями.

Які подальші перспективи експорту Україною елек­тро-енергії?

Зараз ми перебуваємо на дуже важливому етапі — етапі синхронізації української енергосистеми з європейською. Поки ж працюємо в синхронному режимі з енергосистемою Росії та Білорусі. Потрібно чітко усвідомлювати, що РФ веде з нами гібридну війну, і енергетична війна є одним із її ключових елементів.

Крім того, однією ногою ми вже в абсолютно іншому цивілізаційному суспільстві — в цифровому, і швидкими темпами переходимо від стану «homo sapiens» до стану «info sapiens», тобто людина, яка не може жити без інформації та постійно її споживає. Нині всі системи є технічно цифровими або технічно інформаційними, що також стосується й енергосистем, які підключені до інтернету, до баз даних тощо. Отже, важливим елементом є питання кібербезпеки та інформаційної безпеки для енергосистеми. І зрозуміло, коли ми працюємо в синхронному режимі, і з іншого боку нам ставлять якісь обмеження, то завалити українську енергосистему не так вже й важко. Синхронізація з європейською енергосистемою — дуже важливе стратегічне питання державної ваги. З одного боку, маємо дуже багато технічних викликів, які нам потрібно розв’язати, оскільки українська енергосистема не є новою, починаючи з генерації, зносу мереж та трансформаторних підстанцій тощо. З другого боку, з точки зору безпеки, така синхронізація нам потрібна.

Яка Ваша позиція щодо питання експорту електроенергії?

Звичайно ж, я підтримую збільшення експорту. Нині експорт у нас обмежений, ми експортуємо тільки через «Бурштинський острів», який синхронізували з європейською мережею. Іншу електроенергію, вироблену всередині нашої країни, ми не можемо експортувати, оскільки не маємо технічних можливостей.

Сьогодні детально вивчається питання: наскільки ми можемо не тільки експортувати а, за необхідності, й імпортувати електроенергію з країн ЄС. З одного боку, це не є добре, коли ми імпортуємо чуже, маючи своє. А з другого, якщо йдеться про конкуренцію, то чим її — електроенергії — більше, тим краще послуга, навіть якщо це європейська конкуренція.

«Структура генерації в Україні, яка склалася історично: 55% генерації — атомна (НАЕК «Енергоатом»), приблизно 35% — теплова (фактично, перебуває «в руках» однієї компанії ДТЕК), приблизно 8% — великі ГЕС (ПрАТ «Укргідроенерго») та близько 2% —відновлювана генерація»

Тобто маємо монополістів, і завданням є створення конкуренції, щоб у цих компаній не було спокуси користуватися тим, що вони великі та сегментовані. Якщо матимемо можливість купувати дешеву електроенергію в невеликих обсягах, — це буде серйозний стримувальний фактор для завищення внутрішньої ціни. Наприклад, якщо ДТЕК підніме ціну і скаже — це ринкова ціна, то на цей період будемо імпортувати електроенергію з Європи до тих пір, поки компанія не зрозуміє, що ціна повинна бути конкурентною, а тим паче ціна на внутрішньому ринку має бути дешевшою, ніж на зовнішньому. Тільки тоді матимемо можливість збільшити експорт електроенергії.

А яка конкуренція може бути в атомній генерації?

Ми — на шляху до нових енергетичних технологій (тобто відновлювані джерела електроенергії), і це дасть нам можливість через 10-15 років мати вже зовсім іншу енергетику. Ядерна енергетика має свої плюси, але й мінуси. Термін експлуатації всіх атомних блоків ми продовжили на 10 років, робимо все можливе, щоб вони були безпечними. Але ж розуміємо, що термін експлуатації цих блоків, ймовірно, вже не можна буде продовжити. Це означає, що потрібно буде вивести ці потужності з експлуатації та чимось замінити їх. Дуже дороге задоволення.

Сьогодні побудувати один новий блок — це приблизно 6-8 млрд доларів і близько 10 років циклу проектування та будівництва; виведення блока з експлуатації за різними оцінками — від 300 до 500 млн доларів.

Тому вже сьогодні нам потрібно думати, а що ж буде далі. У цій частині є дуже позитивний момент: у нас достатньо швидкими темпами розвивається «зелена» енергетика, технології дешевшають та з’являються нові, а сонця і вітру на землі стільки, скільки потрібно, щоб задовільнити наші потреби чистою та дешевою електроенергією.

Деякі експерти стверджують, що до 2050 р. альтернативна енергетика зовсім замінить традиційну. Ваша думка?

Я підтримую таку точку зору, але при цьому вважаю, що це має відбутися ще раніше. Оскільки вже зараз ідуть дуже серйозні процеси: планета — в кризовому стані через величезні обсяги викидів СО2, які накопичуються в атмосфері, це призводить до танення льодовиків, підняття рівня океанів, затоплення островів, до зміщення природних поясів тощо. Щоб не допустити підвищення температури на 1,5 — 2 градуси підписано Паризьку кліматичну угоду, мета якої — зменшення викидів в атмосферу СО2.

Чому я про це говорю? А тому, що наша традиційна енергетика (вугілля та нафта) — це приблизно 60% світового викиду СО2. І якщо ми не скоротимо використання вугілля й нафти та не перейдемо до використання чистих джерел електроенергії (таких, як сонце, вітер та біомаса), то ці серйозні глобальні процеси будуть продовжуватися й надалі та навіть посилюватимуться. Для цього ми започаткували створення проекту — моделі, коли вся енергія, яка споживатиметься в Україні, буде чистою та відновлюваною. Це, звичайно, станеться не завтра або післязавтра, але така філософія є, і ми в цьому напрямі достатньо активно працюємо.

Як реформа в енергетиці може вплинути на економічне зростання та ВВП?

Кардинальним чином. До цього часу енергетика була монополізована, звісно ж, до кінця вона ще не демонополізована, але в рамках тих законів, які вже ухвалено, всі будуть зобов’язані пройти відповідний процес, щоб бути максимально конкурентними.

Монополія призвела до того, що українська економіка є найенергозатратнішою в світі. Наприклад, польська енергетика приблизно в п’ять разів конкурентніша за нашу. Тому нові правила гри з урахуванням конкуренції, інновацій та проектів енергоефективності приведуть до того, що ми будемо споживати електроенергії набагато менше, ніж сьогодні. Відповідно, ціна української електроенергії та ціна продукту, який виробляє українська економіка, буде набагато конкурентнішою. Ефективна енергетика стане фундаментом економічного зростання завдяки внутрішньому споживанню та експорту.

Розмову вела Марія ДАНЮК