Кшиштоф Рогульский: Приєднання української енергосистеми до європейської неможливе

Мільярдні борги учасників оптового ринку один перед одним, відсутність коштів у генеруючих компаній на оплату вугілля – не повний перелік проблем, які вимагають негайного вирішення до настання опалювального сезону.

Джерело: «Главком» 

Консультант уряду з питань функціонування енергоринку радить одне, а наші чиновники роблять протилежне

У липні виповнилося два роки з моменту запуску нової моделі ринку електроенергії, розробленої за європейськими стандартами. За цей час виявлено багато проблем, на подолання яких піде теж не один. Але найбільша цінова криза охопила енергоринок на початку липня: через різке падіння ціни на індикативному «ринку на добу наперед» виробники електроенергії зазнали величезних збитків.

Мільярдні борги учасників оптового ринку один перед одним, відсутність коштів у генеруючих компаній на оплату вугілля, зупинка енергоблоків Слов’янської ТЕС («Донбасенерго») через оголошення дефолту станції – не повний перелік проблем, які вимагають негайного вирішення до настання опалювального сезону. Регуляторні органи в пожежному режимі вдалися до запровадження цінових обмежень на енергоринку.

Але Секретаріат Енергетичного співтовариства на чолі з Янезом Копачем в листі до голови НКРЕКП Валерія Тарасюка виступив проти додаткових обмежень. Натомість закликав державного Регулятора посилити моніторинг ринку і здійснити розслідування там, де є ознаки маніпуляцій.

«Главком» звернувся до консультанта уряду з питань функціонування енергоринку Кшиштофа Рогульского, який має досвід запуску енергоринків в кількох європейських країнах. Фахівець поділився чіткими пропозиціями, які необхідно здійснити. Але реальні дії наших урядовців суперечать тому, що радить Рогульський...

Минуло два роки з моменту запуску нової моделі енергоринку, і ваші прогнози «Главкому» збулися. Тепер настав час проаналізувати помилки і проблеми: маніпуляції з цінами, торгівлю «повітрям» заради наживи за умов, коли населення потерпає від високих цін на електроенергію. Чи були подібні «досягнення» в інших країнах?

Не можу сказати, що не було. На ринках інших країн також були схожі проблеми. Але нам важливо зрозуміти, чи дійсно в Україні є маніпуляції, чи, можливо, узаконені правила дозволяють учасникам ринку торгувати саме так. Всі чотири сегменти енергоринку дуже пов’язані між собою. Принциповим є питання: якщо закон не забороняє робити певні речі, то чи має право учасник ринку це робити, чи не має? Якщо має таке право, то тут ніякого порушення нема. Якби за чинних правил на ринку мій шеф поставив би переді мною завдання отримати прибуток, я робив би те ж саме, що й інші учасники ринку, яких звинувачують у маніпуляціях. Адже б знав, що не порушую узаконені правила.

Але ви абсолютно праві, маніпулювати цінами – це погано. Але це не питання до учасників ринку. Дуже серйозна проблема в тому, що хтось неправильно розробив підзаконні акти до закону про ринок електроенергії.

Українців турбує, якою буде ціна на електроенергію з 1 серпня, адже уряд пообіцяв продовжити термін дії моделі покладання спеціальних обов’язків (ПСО) на «Енергоатом» та «Укргідроенерго» і водночас підняти ціну для населення. Величезні борги свідчать про неплатоспроможність більшості українців, а субсидій на всіх не вистачає. Поділіться досвідом, як в інших країнах захищають населення від цінових ударів?

Проблема соціальних тарифів – не лише в Україні, вона є в інших країнах і вирішується одним способом: надається соціальна підтримка тим, хто не може сплачувати за електроенергію. Енергетика – це бізнес, тому не можна на неї скидати підтримку населення.

А в Україні діє модель, коли енергетичні компанії виконують соціальні навантаження. Але ж в такий спосіб грабуються компанії «Енергоатом» та «Укргідроенерго». Тому сьогодні є принциповим питання, як рятувати ситуацію? Що будуть робити наші діти, адже якщо сьогодні ми «поховаємо» енергетику, то ця проблема розтягнеться на багато років: побудова нового ядерного енергоблоку потужністю 1 тис МВт – так званий блок-мільйонник – коштує до 7 млрд євро. Тому не можна безкінечно експлуатувати діючі енергоблоки, не заробляючи при цьому кошти на побудову нових.

Звичайно, я розумію проблему незахищеності населення. Але в Польщі та інших країнах є негативний досвід використання соціальної допомоги тими споживачами, які абсолютно спокійно могли б заплатити за електроенергію, але отримували допомогу від держави. До речі, в Україні для населення спожиті на місяць 100 кВт-год коштують 168 грн. А скільки українець щомісяця платить за мобільний телефон?

Займатися соціальним захистом населення потрібно, але це задача не енергетиків, а держави. Щоб не «вбити» «Енергоатом» та «Укргідроенерго», потрібно створювати фінансову модель ПСО, тоді як в Україні діє товарна модель.

Що означає «фінансова модель ПСО»?

Нині «товарна модель ПСО» забезпечує низьку ціну на електроенергію для побутових споживачів за рахунок того, що постачальники купують її за заниженими цінами в ДП «Гарантований покупець», який також купує електроенергію у «Енергоатома» та «Укргідроенерго» за заниженими цінами.

«Фінансова модель ПСО» працює по-іншому: на ринку всі торгують за ринковими цінами, а ДП «Гарантований покупець» отримує визначений обсяг грошей на оплату різниці між ринковою ціною і тарифом для населення – фінансову субсидію.

Від держави?

В різних країнах по-різному. В одних – від держави, в інших – за рахунок надбавки до тарифу оператора системи передачі (в Україні – це НЕК «Укренерго»). За цієї моделі такі компанії, як «Енергоатом» та «Укргідроенерго» отримують нормальний прибуток, а населенню забезпечено низьку ціну на електроенергію. До речі, «фінансова модель ПСО» дозволяє уникнути різких цінових провалів на енергоринку.

Але наміри уряду продовжити нині чинну «товарну модель ПСО» – це шлях в нікуди. Скільки років можна тримати підприємства, в яких немає прибутку, за рахунок чого вони будуватимуть нові енергоблоки?

Вже пройшло два роки з моменту запуску нового енергоринку, потрібно всі процеси дуже серйозно переглянути, адже, як ви кажете, постачальники наживаються за рахунок «дірок» у правилах.

За яким принципом потрібно формувати диференційовані тарифи для населення, адже не завжди обсяги споживання свідчать про матеріальний достаток домогосподарства? До прикладу, у великій сім’ї електричний бойлер працює і вдень, і вночі, тому лічильник багато накручує.

Так, це правда. Доцільно говорити не про диференціацію тарифів, а про державну допомогу, тобто субсидію і вона не повинна пов’язуватися з тарифами, а має залежати від фінансової спроможності сім’ї.

До прикладу, у Польщі частину рахунку за електроенергію гасила місцева влада. А енергетики виставляли два рахунки: один – органові місцевої влади, а інший – споживачеві. Держава гарантує, що субсидія надається на споживання, скажімо, 150 кВт-год на місяць, якщо ж хочеш більше, то вже за свій рахунок, тобто плати, як всі споживачі. В залежності від кількості членів сім’ї, субсидія може надаватися на 150, 200 чи 250 кВт-годин, а максимально – 320 кВт-годин – це якщо сім’я складається з п’яти осіб. Але серед споживачів були, до прикладу, алкоголіки, вони не допомагали сім’ї.

Взимку стали виявляти випадки, коли замість того, щоб сплатити за газ, споживачі переходили на електричне опалення, тому що це втричі дешевше. Тому держава доплачувала лише за споживання до певного рівня. Але через декілька років в Польщі відійшли від такої моделі субсидіювання. Місцева влада просто платила споживачам гроші, як фінансову допомогу сім’ї: на їжу, зошити та інші витрати, в тому числі й на оплату електроенергії.

Диференціація тарифів – дуже складний механізм. Серед «незахищених» споживачів є й такі, хто просто наживається на бідних. Наприклад, був час, коли видавали талончики на субсидію, так вони продавали ці талончики.

Тепер ця модель працює так, що на кожну дитину держава щомісяця видає субсидію на 500 злотих – це близько 150 євро, з цих грошей сім’я сплачує за газ, електроенергію, а товарні субсидії були повністю скасовані.

Обсяг субсидії, мабуть, визначався через врахування доходів сім’ї?

Спочатку було так, але потім субсидію призначали для усіх дітей в сім’ї – держава в такий спосіб крім того, що допомагає сім’ям, ще й стимулює народжувати більше дітей.

Через постійні маніпуляції на енергоринку виробники електроенергії зазнають збитків. Коли обсяги порушень досягли апогею, Міненерго вирішило створити «чорний список» порушників, яких до 1 вересня не допускатимуть до електронних аукціонів на Українській енергетичній біржі. Чи допоможе це здолати маніпуляції? Можливо, потрібно вжити якісь інші заходи?

Ми повертаємося до основної теми. Якщо я, як постачальник, оплатив усі податки, розрахувався за придбану електроенергію, зробив внесок на біржу, то ніякий суд не має права виключити мене з ринку. Якщо учасники «чорного списку» звернуться до суду, то я на 1000% впевнений, що це рішення буде скасовано, тому що воно незаконне. Воно протирічить Третьому енергопакету ЄС, який гарантує вільний доступ до торгів всіх учасників ринку. Нехай мені доведуть, що я винен, REMIT чітко визначає умови, коли учасник ринку щось порушує. Якщо ваші закони це дозволяють, то яка може бути претензія?

Абревіатура REMIT походить від назви Регламенту (ЄС) № 1227/2011 про цілісність і прозорість оптового енергетичного ринку (Regulation on Wholesale Energy Market Integrity and Transparency, або REMIT.
 

Отже, потрібно міняти законодавство…

Нещодавно моя група консультантів презентувала політикам аналітику про проблеми на ринку електроенергії та про суми, які виводяться з ринку через те, що неправильно діють підзаконні акти. І замість того, щоб їх підправити, ми бачимо «чорний список» учасників з метою обмежити торгівлю на ринку. Але ж «дірка» залишається і ніхто реально не рахує, якими будуть наслідки таких дій. Вводяться обмеження цін, а це призводить до того, що ця процедура стає ще більш вигідною.

Нещодавно був запроваджений новий прайс-кеп (нижній price cap – тимчасове нижнє обмеження ціни – «Главком») на балансуючому ринку і виявляється, що раніше штучні збитки на цьому сегменті ринку сягали 700-800 млн грн на місяць, то тепер вони вже перевищують мільярд гривень. Ну і що, ніхто навіть не переживає з цього приводу. Ми проаналізували цю ситуацію, використовуючи відкриті дані НЕК «Укренерго».

Потрібно зрозуміти, що собою являє оптовий ринок електроенергії – це постійні торги «повітрям», адже реальне виробництво електроенергії настане лише в день її поставки, якщо постачальник купив її на день чи місяць раніше, то цієї електроенергії ще немає. Якщо взяти цей аргумент до уваги, то всі на ринку торгують «повітрям». Це повне нерозуміння роботи ринку. Електроенергія – це товар, споживання якого відбувається одночасно з виробництвом.

Стримуючи від зростання тариф для населення, найбільше постраждав «Енергоатом». Які зміни потрібно зробити в моделі ПСО, щоб припинити нарощування боргів перед цією компанією?

«Енергоатом» – це дорогоцінна компанія, а її свідомо викидають у смітник. Держава змушує компанію продавати електроенергію за збитковою ціною, тому вона має борги. Вихід є: держава повинна надати можливість «Енергоатому» продавати свій товар за ринковою ціною. А субсидію для населення потрібно видавати кешем – ми вже згадували, це називається «фінансова модель ПСО». Така ж проблема і в «Укргідроенерго».

На початку липня енергетиків шокувало різке падіння ціни на ринку на добу наперед. За три дні (з 2 по 4 липня) ціна електроенергії впала в 3,5 раза в порівнянні з ціною на 1 липня (було 1450 грн за МВТ-год). Встановлено ціновий рекорд: 426 грн за МВт-годину (або 42,6 коп за кВт-год) – це нижче собівартості. Тому НКРЕКП запровадила мінімальне цінове обмеження – 734,85 грн за МВт-год (без ПДВ). Як запобігти подібним ситуаціям?

Мене дуже дивує той факт, що ніхто не зробив нормальний аналіз цієї ситуації. На жаль, подібне трапляється кожного тижня на вихідні, хоча і не з таким великим ціновим «провалом». В чому основна проблема?

Оптовий ринок електроенергії України складається з трьох сегментів: балансуючого ринку (БР), ринку на добу наперед (РДН) і форвардного ринку, тобто ринку двосторонніх договорів (РДД) – там контракти підписуються на постачання на місяць, на пів року, тобто довгі контракти.

Два ринки – ринок на добу наперед і балансуючий ринок – дуже сильно між собою пов’язані, тому що на ринку на добу наперед торгують електроенергією за день до постачання, а на балансуючому визначається ціна в день поставки, тобто різниця лише в один день. І що я бачу?

Через недосконалу модель балансуючого ринку ціна на електроенергію на цьому сегменті – одна гривня за МВт-годину, тобто 0,1 коп за кВт-год!

Постачальник розуміє: якщо він сьогодні не реалізує всю електроенергію на ринку на добу наперед, то завтра доведеться продати її по одній гривні на балансуючому ринку. Тому що він робить? Він виставляє її сьогодні по 100 грн за МВт-год – це ж буде в 100 разів дорожче. А потім ціна замикається на 400 грн за МВт-год. Яка ж біда (іронізує). А хто ж згадав, що на балансуючому ринку ціна була 1 грн за МВт-год. Одна гривня! Розумієте?

А якби постачальник не продав по 400 грн, то на наступний день ту ж саму електроенергію продав би по одній гривні. В 400 разів дешевше! Хоча й ціна 400 грн за МВт-год також не адекватна.

Питання в тому, хто ж допустив, що на балансуючому ринку (працює в складі НЕК «Укренерго» – «Главком») складається така низька ціна – 1 грн? Не можна розглядати сегменти ринку у відриві один від одного. Сама ж компанія «Укренерго» публікує ціни балансуючого ринку щоденно: наприклад, у п’ятницю постачальники бачать, що ціна в першу годину 1,2 грн за МВт-год, тому на суботу виставляють електроенергію на ринку на добу наперед по 100 грн за МВт-год, щоб не продавати по 1 грн.

Мене дуже дивує, чому ніхто не аналізує ринок, не дивиться, які процеси не працюють, чому там складаються такі ціни. Якщо ціна на балансуючому ринку протягом доби 1 грн, то постачальник робитиме все можливе задля того, щоб там не продати електроенергію.


Кшиштоф Рогульскі: Я завжди рекомендую: давайте проведемо аудит, а після цього проаналізуємо ситуацію, що склалася на енергоринку

Який державний орган повинен аналізувати ситуацію на ринку електроенергії?

Згідно з правилами державного Регулятора – НКРЕКП, аналіз всіх процесів на енергоринку повинен здійснювати аудитор. Це дуже складний процес, тому не завжди є відповідні фахівці в державного Регулятора. В деяких країнах аудитора вибирають на конкурсах і останній протягом трьох місяців здійснює аудит минулого року – він перевіряє всі зроблені помилки, виявляє неправильні бізнес-процеси, а також неправильні механізми визначення ціни на електроенергію на різних сегментах ринку. Потім на основі проведеного аналізу аудитор пропонує рекомендації, що конкретно потрібно виправляти.

Але ж в Україні такий аудит не роблять…

Так, до цього часу жоден аудит не був проведений. До речі, нещодавно директор Енергетичного співтовариства Янез Копач звернув на це увагу і наголосив, що на українському енергоринку приймаються рішення без аудиту. Ми навіть не знаємо, що трапилося, а вже починаємо приймати якісь рішення, навіть когось карати. Все робиться з точністю до навпаки: спочатку карають, а вже потім будуть шукати винних.

Якщо не будуть вибудовані правильні механізми ціноутворення на кожному із чотирьох сегментів ринку, то ринок ніколи правильно не запрацює. Я і мої консультанти вже рік, як видали першу аналітику і виявили проблеми. Але ніякої реакції від уряду та Регулятора поки не було.

А чи є в Україні компанії, які могли б провести аудит енергоринку?

У світі є декілька компаній, які це роблять. В Польщі такі аудити проводила Ernst&Young – в компанії був спеціальний підрозділ, який міг проаналізувати ринок електроенергії. Але зараз персонал перейшов в іншу компанію. В будь-який момент можна провести тендер, але там потрібно дуже чітко визначити, які компетенції мають бути в аудиторів.

Звичайно, такий аудит коштує не три копійки. Офіційно заявлено, що у НЕК «Укренерго» є фінансова проблема на 1,5 млрд євро, тому варто найняти аудиторську компанію за 2 млн євро, яка виявить причини таких величезних збитків!

Настав літній пік споживання, вже 8 липня ціна на електроенергію на ринку на добу наперед зросла відразу на 72% – до 1263 грн за МВт-год. Тому на 14 липня введене цінове обмеження вже непотрібно. Що діється на ринку і як запобігти таким раптовим ціновим падінням та злетам?

Оскільки на оптовому ринку є чотири сегменти, то всі контрагенти можуть вибирати, на якому ринку їм купувати електроенергію і потім продавати її споживачам. З огляду на формування ціни для споживача, доцільніше підписувати довгі двосторонні контракти. Це варто зробити для того, щоб не купувати щодня невідомо за якою ціною. Потрібно правильно спланувати обсяги закупівлі.

Довгий контракт (на поставку на місяць чи на один рік) можна підписати за результатами торгів на Українській енергетичній біржі, або ж на ринку двосторонніх договорів. До речі, на ринок двосторонніх договорів перейшло 85% контрактів з ринку на добу наперед, тому там продають дуже мало електроенергії. І якщо раптом виникне ситуація, що на ринку на добу наперед потрібно купити багато електроенергії, а там ліквідність дуже мала, то відразу росте ціна. І навпаки: якщо падає попит, то ціна падає.

Коли контрагенти заключають контракти на ринку двосторонніх договорів, ціна залишається невідома. Як змінюється ціна в залежності від того, де продається електроенергія: напряму чи через біржу?

Завжди біржа є більш прозорим елементом торгів. Буває так, що хтось продає дуже дешево на ринку двосторонніх договорів, тоді потрібно подивитися чому. Може виявитися, що продавець просить 100% передоплати, тобто товар дешевший, а фінансові витрати більші. За власним досвідом переконався, що на біржі ціна дешевше, ніж на ринку двосторонніх договорів.

Оптовий бізнес в енергетиці – це чисто фінансовий ринок, адже немає ніякого товару. Товар буде на балансуючому ринку, тобто пізніше, а до цього учасники ринку торгують правом власності на товар. Тому на енергоринку діють всі ті механізми, які були винайдені для банківського ринку.

Переважна більшість контрактів для кінцевих споживачів прив’язані до ціни ринку на добу наперед. Якщо ціна на ринку «просідає», то виграє споживач, адже купує електроенергію за низькою ціною. І в результаті виходить, що дехто з постачальників покараний за те, що зумів правильно укласти договір із кінцевим споживачем. У цей момент НКРЕКП підвищує ціну на ринку на добу наперед, вводячи мінімальне цінове обмеження. Тобто державний Регулятор виступає за те, щоб споживачам продавали більш дорогу електроенергію? Нехай подумає, що він робить. Регулятор має захищати споживача, а він намагається карати тих, хто продає дешевше кінцевому споживачеві.

Чому гальмується процес запуску двосторонніх торгів на майданчику ДП «Оператор ринку», як ви оцінюєте роботу цього підприємства?

Від моменту запуску енергоринку це підприємство працювало дуже добре. І немає вини в тому, що хтось із учасників ринку робить заявку на продаж електроенергії по 300 грн за МВт-год, а інший – по 3 тис. грн. «Оператор ринку» – це лише майданчик.

Якщо ж говорити, чому гальмується запуск двосторонніх торгів на базі «Оператора ринку», то в Україні повинен бути один майданчик – біржа. Я так вважаю з позиції учасника ринку. Справа в тому, що за кожен майданчик – будь то «Українська енергетична біржа» чи «Оператор ринку» – потрібно заплатити внесок, щоб отримати доступ до торгів. Але ж тоді фінансові витрати не будуть виправдані, якщо користуватися послугами декількох бірж.

Уявімо, що і «Оператор ринку», і «Українська енергетична біржа» за кожну продану на ринку кВт-годину беруть по одній копійці. Але оскільки торгуються тисячі мегаВатт, то виходить не маленька сума. Тому там, де майданчик дешевший, туди йде учасник ринку.

А на біржі дешевше?

Так, сьогодні на біржі дешевше. Але зараз розробляється проект створення нової моделі біржі, вона буде ще дешевшою. До прикладу в Польщі багато років працювало дві біржі, але потім державна збанкрутувала, а приватна залишилася. Але згодом приватну викупила держава в особі Фондової біржі.

Енергогенеруючі компанії страждають від того, що переможці аукціонів на купівлю електроенергії не виконують взяті на себе зобов’язання – не викуповують близько 50% обсягів, реалізованих на «Українській енергетичній біржі». Тому страждають не лише енергетики, а й шахтарі залишаються без зарплати…

В країнах Європи діє модель енергоринку, яка забороняє розривати вже підписані договори. Так повинно бути і в Україні. До прикладу, якщо постачальник хоче розірвати договір, допустимо, з «Центренерго», то, звичайно, можна це зробити, але спочатку потрібно заплатити за придбану електроенергію до кінця реалізації контракту. Так само має бути і у випадку укладення контракту на визначений термін із кінцевим споживачем – він також не може розриватися.

Припустимо, що постачальник підписав договори і з «Центренерго», і зі споживачем на рік. У червні клієнт заявив, що розриває договір. Тоді постачальникові треба буде вирішити проблему: що зробити з електроенергією, яку він зобов’язаний купувати у «Центренерго» до кінця року. Як ми говорили раніше, ринок на добу наперед є мало ліквідним. Є велика вірогідність того, що постачальник не продасть там куплені у генерації обсяги. Тому неважливо, за якою ціною постачальник купив електроенергію у «Центренерго», наприклад, 1200 грн/МВт-год, йому доведеться продавати електроенергію за ціною балансуючого ринку. А на цьому сегменті вона нерідко становить 1 грн/МВт-год. Із цього випливає, що постачальник має 1199 грн збитку на кожній купленій МВт-годині. Тому в таких ситуаціях постачальники розривають договори з генерацією, щоб уникнути таких величезних збитків. І навпаки: інколи генеруюча компанія розриває контракти з постачальниками, які зобов’язані постачати електроенергію споживачам.

Тому щоб уникнути подібних ситуацій, договори на визначений термін не можуть розриватися ані на оптовому, ані на роздрібному ринках. Якщо ж договір укладений на невизначений термін (передусім це стосується непобутових споживачів), його можна розривати.

Через маніпуляції на ринку, які зумовили обвал цін, компанія «Донбасенерго» стала збитковою, тому НЕК «Укренерго» присвоїла їй «дефолтний» статус через неможливість оплачувати послуги оператора високовольтних мереж. Чому так сталося і що потрібно робити?

«Донбасенерго» попала в пастку. Компанія підписала договір з клієнтом на пів року і припинила пошук нових покупців. Але через місяць клієнт їх «кинув» – в односторонньому порядку розірвав договір і великий обсяг електроенергії став дефолтом, адже неможливо миттєво знайти нового контрагента на придбання вивільненого товару. Це стало можливим через те, що неправильно створені правила роботи енергоринку – вони мають забороняти розірвання договорів на оптовому ринку.

Проблемою «Донбасенерго» є також те, що надаючи послуги з балансування операторові системи передачі, вони отримують за них кошти лише за дев’ять місяців, а вугілля треба купувати щоденно.

Одного дня, зважаючи на перелічені вище обставини, компанія не змогла оплачувати послуги НЕК «Укренерго», саме тому і отримала «дефолтний» статус.


Кшиштоф Рогульскі: «Фінансова модель ПСО» працює по-іншому: на ринку всі торгують за ринковими цінами

Голова НКРЕКП Валерій Тарасюк оголосив, що в парламент подано проєкт закону, згідно з яким вся генерація (крім «зеленої») зобов'язана продавати електроенергію за двосторонніми договорами виключно через аукціони. Така норма може мати обмеження у часі – до шести місяців. Чи виправдане таке регулювання?

У Польщі також це було запроваджено відразу після того, як з’явилися підозри, що на ринку двосторонніх договорів є шахрайство. Довгострокові контракти мають торгуватися на біржі. Так що така норма має право на життя, вона була запроваджена не лише в Польщі, а й в інших країнах, де з’явилися підозри про шахрайство при підписанні прямих контрактів.

Варто знати, що в Польщі переведення двосторонніх торгів на біржу тривало три роки, тому що ми прийняли рішення, що спочатку мають бути виконані всі раніше підписані двосторонні договори.

Як ви оцінюєте наміри запровадити акциз на «зелену» електроенергію?

В Україні акциз на електроенергію запроваджений неправильно. Акциз – це податок, який завжди сплачує кінцевий споживач, а не генерація, яка виробила електроенергію. Тому коли акциз платять споживачі, тоді не важливо, яка вона – «зелена», «чорна» чи атомна. Кожна продана кВт-година електроенергії в тарифі для населення має акциз.

Тобто акциз з’являється тоді, коли електроенергія приходить в дім до споживача – це точно так, як з пляшкою горілки. Не платить акциз той, хто виробив цю горілку, а платить той, хто її купив. Якщо в Україні буде введено таку модель, тоді не буде проблем з виробниками «зеленої» електроенергії. А в Україні пропонують запровадити акциз на «зелених» виробників.

Розрахунки на енергоринку заходять в глухий кут. ДП «Гарантований покупець» спрямував до Кабміну законопроект про випуск облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) на суму 13,62 млрд грн для оплати «зеленої» електроенергії в 2021 році. Але щоб уряд погодився випускати цінні папери, в бюджеті потрібно було закласти ці майже 14 млрд грн? Як ви оцінюєте таку схему розрахунків?

А чи є відповідь на питання, як потім ДП «Гарантований покупець» буде викуповувати ці облігації? Де він візьме кошти, щоб їх викупити разом з відсотками. Взяти в борг, чи випустити облігації може кожен. Якщо ви вирішите взяти кредит, то який завгодно банк запитає: а яка гарантія, що ви його погасите?

Випускати облігації і не знати, де взяти кошти, щоб їх викупити, це нечесно.

Отже, українцям не варто купувати облігації ДП «Гарантований покупець»…

Не варто, треба бути дуже обережними. Треба собі відповісти на запитання: заробить ці 14 млрд гривень «Гарантований покупець» чи вони будуть погашені з державного бюджету за рахунок підвищення податків.

Які заходи потрібно вжити для стабілізації роботи енергоринку?

Спочатку потрібно виявити хибні місця в роботі ринку, а потім їх усувати. Тому потрібно провести аудит енергоринку, в результаті стане відомо, що і де працює неправильно. Потім потрібно розробити дорожню карту, запровадити нові правила, виключивши всі пробіли в нормотворчих документах.

Я завжди рекомендую: давайте проведемо аудит, а після цього проаналізуємо ситуацію, що склалася на енергоринку. Але натомість регулюючі органи приймають швидкі рішення, які не поправляють роботу енергоринку, а навпаки ще більше його спотворюють.

Прем’єр Денис Шмигаль впевнено заявив про скоре приєднання української енергосистеми до европейської ENTSO-E. Чи можливо це зробити за таких аномальних обставин на енергоринку?

Я підозрюю, що це взагалі неможливо зробити за таких умов роботи енергоринку. Дуже серйозно з цього приводу висловився Янез Копач: через існуючі порушення він не дасть рекомендацію про приєднання України до европейської енергосистеми. Варто не забувати, що Янез Копач очолює Енергетичне співтовариство, а саме цей орган має сертифікувати енергосистему України. Тому без вирішення цих дуже серйозних проблем рано декларувати про приєднання до ENTSO-E.

Наталка Прудка