UA
EN
RU
1 minute
За час роботи нової моделі ринку електроенергії, крім вже відомих генеруючих компаній, великих гравців-представників державного сектору, також сформувалися нові впливові учасники - приватні трейдери. Одним із таких є «Нова-Енергетична-Компанія».
Її директор Олександр Притика, який до цього був більш відомий на ринку природного газу, в інтерв’ю для агентства ExPro розповів про роль державного регулювання на противагу ринковим інструментам, аукціони НАЕК «Енергоатом» та «Гарантованого покупця», значення процесу інтеграції української енергосистеми в ENTSO-E, роль «зеленої» генерації для споживачів та інші питання оптової торгівлі електроенергією.
Джерело: ExPro
Що змінилося за півтора року, з моменту запуску нового ринку?
З’явилось набагато більше професійних гравців (постачальників та трейдерів), які пристосувались до можливостей нового ринку, освоїли досить складні ринкові інструменти та технології, передбачені законодавством.
Професійна конкуренція породила брудну інформаційну кампанію, яка фінансується приватною генерацією, яка направлена на дискредитацію трейдерської діяльності як «спекулятивної та шкідливої» для енергоринку. Мовляв, «посередники-спекулянти» доводять до збитків «чесних» виробників. На жаль, регуляторні органи часто піддаються на подібну риторику та запроваджують обмеження на різних сегментах ринку.
По-перше, мова йде про обмеження можливості імпорту електроенергії як у зоні ОЕС, так і в зоні Бурштинського острову; по-друге, обмеження можливості здійснення торгових операцій на внутрішньодобовому та балансуючому ринках.
В той же час, основними дестабілізуючими чинниками для діючої моделі ринку є обмеження ринкової свободи державних генерацій, збереження так званих «спеціальних обов’язків», покладених на державні «Енергоатом» та «Укргідроенерго» та наявність потужної та чисельної «зеленої» генерації, яка практично виключена з ринкових механізмів ціноутворення.
Як ви оцінюєте результативність аукціонів «Енергоатома»?
З’явилися елементи конкуренції. Головне, чого там не вистачає – це прогнозованості, адже коли посеред місяця з’являються неочікувані обсяги - на них дуже важко реагувати, враховуючи, що портфелі основних ринкових гравців вже сформовані.
«Енергоатому» краще продавати свої обсяги наприкінці місяця?
Так, звичайно. Всі продажі посеред місяця для постачання в цьому ж місяці є сумнівними. «Енергоатому» потрібно продавати всю свою базу за довгостроковими контрактами як мінімум на півроку, наприклад, у грудні їм необхідно продати обсяги за прийнятними для них цінами на перше півріччя 2021р. Їх комерційна база складає близько 3000 МВт для кожної години доби від сьогоднішнього завантаження.
Ви б вхопилися за цю пропозицію?
Напевно, залежить від стартових цін та фінансових умов забезпечення аукціонів. Адже за діючими умовами мають фінансову можливість приймати в них участь обмежена кількість гравців.
А сама ідея довгострокових контрактів на півроку…
Довгострокові контракти – це нормально, це розумно, це прогнозовано формує довгострокові цінові індикатори ринку. Головна проблема діючого ринку в тому, що він достатньо складний інструментально та нормативно, і наша країна замала для використання всього наявного інструментарію. Цей ринок робився в Європі під велику кількість гравців, велику кількість генеруючих потужностей, які реально конкурують між собою. А у нас, де фактично аж 4 гравці, подібні складні інструменти надлишкові.
Тим більше, ми бачимо, що представники генерації, за умови заборони імпорту, навчилась домовлятись один з одним, вони все менше конкурують між собою та прагнуть утримувати високі ціни, які їх повністю влаштовують. Споживач практично не може впливати на ці ціни.
Ви кажете, що країна замала, а якщо дозволити імпорт в ОЕС України?
Мова не тільки про імпорт, а функціонування енергетики України в єдиному регуляторному середовищі, що передбачає використання всіх існуючих інструментів, включаючи і експорт, і балансування, і резерв потужностей, і частотне регулювання. Це можливо тільки в тому випадку, коли ми розповсюдимо умови функціонування Бурштинського острову (ENTSO-E) на всю країну.
Але поки що безпека нашої енергосистеми забезпечується виключно за рахунок паралельної роботи з енергосистемою Росії. Ми всі пам’ятаємо, що східноєвропеським країнам для інтеграції в ENTSO-E знадобилось 2-3 роки. Нам не вистачило майже 30. Чому? Риторичне питання. Очевидно, що це було невигідно комусь дуже впливовому в енергетичному секторі України. Тому, хто не вкладав кошти в модернізацію теплових блоків, хто не готовий до конкуренції з виробниками з ЄС і т.д.
Що має більший вплив на ціни в енергетиці: ручне регулювання чи співвідношення попиту та пропозиції?
Відповідь очевидна, враховуючи, що ціни на РДН залежать від комерційних пропозицій державних «Енергоатому» та «Гарантованого покупця», що підпорядковані Міненерго.
Плюс ПСО з цінами, позбавленими будь-якого економічного сенсу.
Плюс Регулятор з так званими прайскепами на всіх сегментах ринку, обмеженнями торгівлі на ВДР та БР, широкими повноваженнями щодо віднесення будь-якої операції між різними сегментами ринку під термін «маніпуляція», який в свою чергу законодавчо конкретно не визначений, і таке інше
Свого часу нашу компанію також звинувачували у тому, що ми мали можливість закривати свій баланс не шляхом купівлі на РДН, а за рахунок придбання обсягів на БР. У цьому не було і не має нічого злочинного, але це призводило до зменшення прибутків теплової генерації. Регулятор відреагував: і зараз врегулювання небалансів (як позитивних, так і негативних) для всіх трейдерів та постачальників стало штрафною санкцією, а ВДР як інструмент для зменшення обсягів власних погодинних небалансів заборонений в порушення норм закону України «Про ринок електричної енергії».
Тоді на БР потрапляв великий обсяг «Енергоатому» та «Гарантованого покупця». Зараз же обсяги менші?
Так, вже значно менші. По-перше, тому що почали значно більші обсяги продавати на аукціонах, по-друге, за рахунок зменшення фізичного виробітку. Але для «Енергоатому» залишилась проблема так званої «нічної» електроенергії, яка залишається після виконання умов ПСО. Її продати практично неможливо і вона, як правило, потрапляє на балансуючий ринок.
«Зелена» енергетика – це винахід світових інвестфондів для того, щоб хоч якось використати власну надлишкову грошову ліквідність
Але навесні буде більше, в тому числі небалансів, які утворює ВДЕ.
«Зелена» енергетика – це окрема проблема ринку. Це взагалі не ринкова історія. Перекручений механізм інтеграції ВДЕ в ринок назвати європейським, язик не повертається. Маємо те, що маємо.
Що б не казали адепти «зеленої» енергетики, вона мала б бути наближена до споживача. Це мала б бути опція споживача та свідомий вибір останнього на користь екологічної, але недешевої електроенергії, тобто створення об’єктів «зеленої» енергетики в безпосередній близькості до споживачів (як промислових, так і побутових).
Зараз же створюються гігантські «ферми», які генерують колосальні обсяги електроенергії не тоді, коли вона потрібна для енергосистеми, і не втому місці, де є попит, а будь-де і будь-коли. Вся інша традиційна енергетика повинна підлаштовуватись під ці непрогнозовані «викиди» і перекидати цю енергію по мережах у необхідну точку. Тобто крім того, що вартість зеленої енергії у 2-3 рази вища за традиційну, так ще й теплові блоки повинні працювати в неоптимальному режимі, зростають мережеві витрати. Виходить дуже дорога іграшка.
Взагалі вся ця тема із відновлюваною енергетикою – це винахід потужних міжнародних фінансових структур для того, щоб хоч якось використати власну надлишкову грошову ліквідність. Немає куди вкладати гроші. В традиційній економіці немає об’єктів для інвестування маси накопичених коштів. А тут і лозунг гарний, і держава гарантує, бери і заробляй, але дуже часто подібна практика не збігається з можливостями конкретних ринків та споживачів.
У випадку нашої країни і поготів…
Звичайно. Проблему боргів в рамках наявної моделі ринку розв’язати неможливо, вірніше, можливо, але за рахунок споживача: електроенергія буде коштувати не 1,5-1,6 грн/кВт-год (ціна на ринку «на добу наперед» - ред.) як зараз, а понад 2 грн/кВт-год, плюс передача та розподіл - це ще 1,5 грн/кВт-год. Якщо така тенденція збережеться, ми можемо і до 4 грн/кВт-год дійти. Чи витримає споживач і залишки промисловості? Це питання.
Яка ваша думка, щодо підняття цін для населення?
Неминуче, якби хто до цього не відносився. Інших варіантів просто не існує.
Що ви думаєте про аукціони «Гарантованого покупця» у порівнянні з аукціонами «Енергоатома»?
По-перше, у «Гарантованого покупця» продаються незначні обсяги, по-друге, невеликими лотами, і там досить багато гравців завжди реєструється. Це призводить до високої конкуренції, яка в свою чергу призводить до того, що ніхто не може придбати ресурс за низькою ціною, а тому всі купують за високою (посміхається – ред.). Трохи нагадує казино. Можна виграти, можна програти, враховуючи, що ціна на РДН надзвичайно непрогнозована. Ми рідко потрапляємо в бажаний діапазон цін, тому більше ніж на 50 МВт «бази» ми не ризикуємо.
Чи буде навесні попит на збільшені обсяги від «Гарантованого покупця», коли знову почнеться активна генерація СЕС?
Некоректне питання. «Зелена» електроенергія буде незалежно від того, чи вона потрібна, чи ні, так як вона в будь якому випадку потрапляє в мережу. Це означає, що «зелені» в когось будуть забирати обсяги виробництва. Скоріше за все, це буде «Енергоатом». В цьому і є парадокс - «зелена» енергетика забирає ринкову частку в «Енергоатома», а не у теплоелектростанцій, які потенційно найшкідливіші.
Гроші правлять світом, а великі кошти правлять ним абсолютно
Крім того, ВДЕ ще треба балансувати за рахунок ТЕС…
Так, про це вже багато написано: подальший розвиток альтернативної енергетики призводить до збільшення виробництва вугільної чи газової генерації. Це ж нікого не зупиняє, адже гроші правлять світом, а великі кошти правлять ним абсолютно.
Якщо з'явиться ринок систем накопичення енергії в Україні у майбутньому…
Поки що (короткострокова то середньострокова перспектива) - це нереально, можете забути. Це дуже дорого, ця технологія тільки на рівні проектів, навіть в Америці. Поки що мова йде про накопичувачі потужністю 400 МВт. Коливання нашої енергосистеми тільки за рахунок зелених - 4 000 МВт. З урахуванням того, що утримання електромереж буде тільки дорожчати, ключові напрямки в енергетиці – це максимальна автономізація споживачів, енергозбереження і тд.
Другий напрямок – це газові блоки, які набагато ефективніше вугільних та не створюють значних викидів, а ринок газу у найближчій перспективі дефіцитним не буде. Плюс, ГАЕС «Укргідроенерго», які здатні ефективно балансувати до 2 000 МВт, а в перспективі (за умови розвитку) - до 4000 МВт з набагато меншими капіталовкладеннями та операційними витратами при в рази більшому строку корисного використання агрегатів та споруд. Це і буде реальна альтернативна енергетика.
Дмитро Сидоров, Віталій Корнієнко