Ви будете сумувати за Роттердамом - І. Тинний

З 1 липня в Україні запроваджується ринкова модель ціноутворення на ринку електроенергії. Гарна ідея, яку вже зараз цілком спотворено, і яка, згодом, призведе до прискорення інфляції та девальвації гривні. 

ДЖЕРЕЛО: eco town

Ринок без конкуренції 

Близько 92% всієї електричної енергії в країні виробляється всього 4 компаніями: приватна ДТЕК і державні Енергоатом, Укргідроенерго і Центренерго. Що це ринок, в якому потрібно домовитись всього двом людям?! Рінату Ахметову та тому, хто у конкретний момент часу є Президентом або Прем`єром. Класична олігополія ніколи ще не призводила до ефективного ціноутворення, це для неї протиприродньо. 

Виправити ситуацію могло б приєднання енергомережі України до мереж Євросоюзу із дозволом на імпорт електроенергії. Тоді монополія Енергоатому у базовому постачанні електроенергії і ДТЕК в покритті пікових навантажень - не були б такими повними. Якщо б ціна на українську енергію "зашкалювала" - промислові споживачі шукали б імпортних постачальників. Проте "новий ринок" поспішають ввести прямо зараз, а коли відбудеться об'єднання енергосистем з ЄС точно досі невідомо. Можливо, це буде через два роки, а можливо – 5. І цього ніхто, до речі, не гарантує... 

Правильно було б з точністю до навпаки. Спочатку відкрити можливості для імпорту за ринковими європейськими цінами, а потім вже дозволяти місцевим олігополістам встановлювати ціни без державного регулювання. Як у відомому афоризмі Ільфа і Петрова: "зранку гроші - ввечері стільці" і ніяк не інакше... 

Бізнес знову заплатить за всіх

Найголовніше! Ринкове ціноутворення торкнеться виключно бізнесу. Генерація та промислові, бізнес-споживачі подаватимуть / платитимуть за результатами укладених комерційних договорів, проте населення (домогосподарства) залишаться на так званих умовах спеціальних зобов’язань (ПСО) – коли хтось з учасників ринку буде зобов’язаний продавати обсяги, необхідні побутовим споживачам, по зниженому тарифу. Такий обсяг визначатиме НКРЕКП. 

Зараз в Україні населення споживає електричну енергію в середньому за ціною ВДВІЧІ НИЖЧОЮ, ніж бізнес. Цей нонсенс триває десятиріччями! Більше того, надії, що ближчим часом у влади вистачить політичної волі припинити цю хибну практику - майже не існує. Всі політики заграють з несвідомим і погано освіченим електоратом. Подивіться на вимоги, які згідно з опитуваннями висуває населення до новообраного Президента Зеленського. На першому місці не боротьба із корупцією, не зниження кількості держслужбовців і збільшення їх зарплат, не армія, не пенсійна реформа, ні! Найбільше пересічний українець хоче знизити тарифи! Патерналізм - наше все! Я цілком свідомий того, якій критиці піддаватиметься ця моя теза, проте знайти заміну евфемізму "радянські люди" (“совки”) не хочу і не стану. Коли ви продаєте свій товар, наприклад, яблука на сільському ринку, скажімо, за 10 грн / кг і раптом до вас підходить покупець і каже, що готовий купляти у вас тонну яблук щотижня і забирати їх самостійно прямо з господарства - вочевидь, кожен притомний продавець погодиться, що такий покупець найвигідніший і легко запропонує йому ті ж яблука по 8 грн /кг. Це називається оптова знижка / роздрібна націнка. Аксіоматичні речі? Проте не в Україні. БІЗНЕС ДОПЛАЧУВАТИМЕ І НАДАЛІ ЗА СПОЖИТУ НАСЕЛЕННЯМ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ І СТАВАТИМЕ ЩЕ МЕНШ КОНКУРЕНТНОЗДАТНИМИ. Отже, менше експорту товарів, вища інфляція від зростання цін на всі товари і послуги, подальша девальвація гривні. І той самий споживач, який думав, що відстояв своє право на дешеву електрику все одно втратить гроші. І не зрозуміє, як так трапилось. 

Український бізнес вже зараз платить ціну як в ЄС. ПОДАЛЬШЕ ЗРОСТАННЯ ВАРТОСТІ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ ДЛЯ БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ ПРИЗВЕДЕ ДО ЗМЕНШЕННЯ ВВП І ЗАТРИМКИ У ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ. Ціна на електричну енергію для домогосподарств повинна бути на 25-50% ВИЩОЮ від ціни для бізнесу. І це єдиний справедливий і правильний шлях: 

• продаж вроздріб вимагає утримання величезної кількості мереж низької напруги і співробітників, які їх обслуговують 
• продаж вроздріб вимагає біллінгу і претензійно-судових витрат 
• продаж вроздріб створює величезну кількість втрат енергії у мережі 
• низька ціна електричної енергії не стимулює домогосподарства до встановлення автономних систем виробництва і накопичення енергії (сонячні батареї, паверволи тощо) 

Звісно ж відразу виникає питання де населення візьме кошти на оплату більш високої ціни електроенергії. Адже населення в Україні в середньому бідне. Дам декілька можливих відповідей: 

• Зараз планується, що пільговий тариф для населення субсидуватиме НАЕК Енергоатом. Це хибна практика. Усі пільги в країні мусять бути монетизовані! Завдяки вищим цінам на електроенергію, державні енергокомпанії отримають більші доходи, що призведе до більших надходжень податків. Також необхідно на рівні органу державного управління Мінпаливенерго або на зборах акціонерів встановити, що, наприклад, 70% прибутків таких компаній як Енергоатом спрямовуються на виплату дивідендів, тобто до державного бюджету. 
• Електроенергію треба заощаджувати! СУЧАСНІ УКРАЇНСЬКІ ЦІНИ НА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ Є НАЙНИЖЧИМИ У ВСІЙ ЄВРОПІ, вони нижчі навіть за російські. НИЗЬКИЙ ТАРИФ НЕ СТИМУЛЮЄ ЕКОНОМІЮ ТА АВТОНОМНЕ ВИРОБНИЦТВО. Більше того, сучасна система субсидування найбільш вигідна якраз ЗАМОЖНИМ споживачам, які споживають багато енергії. За статистикою, середнє домогосподарство (квартира або сільський будинок) в Україні споживає на місяць близько 170 кВт*год. Середній заміський котедж заможнішої родини навколо Києва споживає біля 2000 кВт*год, заощаджуючи, у порівнянні із своїм польським колегою біля 150 євро на місяць або 1800 євро на рік. Яку суму економлять власники величезних маєтків з гектарами освітлюваної території, басейнами з підігрівом тощо? Десятки тисяч євро на рік, не менше. 

Разом мова йде про суму не менше 3 млрд. євро на рік, які населення повинно, на мою думку, доплачувати за спожиту енергію. Половину цих коштів слід використати для збільшення пенсій, частково компенсувавши тим самим ефект лібералізації цін. ЗАПРОВАЖЕННЯ РИНКУ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ БЕЗ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ ЦІН ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ І МОНЕТИЗАЦІЇ ПІЛЬГ МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИМ НЕМИНУЧЕ ПРИЗВЕДЕНЕ ДО УПОВІЛЬНЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ І Є ЗЛОЧИННОЮ ДУРІСТЮ. 

Ми не знаємо наскільки в середньому виростуть ціни для бізнесу і промисловості за наступний рік. Я опитував багатьох експертів та гравців на ринку. Найскромніший прогноз плюс 25%, але є і апокаліптичні на 200%, тобто втричі. Це залежить від багатьох факторів: ступінь жадібності, вплив Кабміну та можливість запровадження НКРЕКП цінових «потолків» після змін у законодавстві. Все це – суті не міняє… Але постає питання компетентності урядовців. На минулому тижні я особисто був свідком, коли під час слухань у комітеті ПЕК ВРУ, на запитання народного депутата Вікторії Войціцької наскільки зростуть ціни - міністр енергетики Ігор Насалик відповів з посмішкою, що вони впадуть… Небачений непрофесіоналізм. За п’ять хвилин по тому представник НАЕК Енергоатом сказав абсолютне протилежне. Він сказав МИ ЗАСЛУГОВУЄМО ДОДАТКОВИХ ГРОШЕЙ І ХОЧЕМО ЗАРОБЛЯТИ. 

От на цьому слід зупинитись окремо. Є тут один моральний, так би мовити, аспектик… 

Рано чи пізно все старе повинно померти

Ми розуміємо бажання ДТЕКу заробляти на вугіллі, але досвід більш розвинених країн ЄС, зокрема Франції та Британії, каже що вугільні станції ПІДЛЯГАЮТЬ ПРИМУСОВОМУ ЗАКРИТТЮ. Навіщо давати їм заробляти, коли їм треба допомогти швидше померти?! Я особисто вважаю, що Україні слід зробити високий carbon tax (податок на викиди вуглецевого газу), як це робиться у багатьох розвинених країнах. І раптом виявиться, що весь «прибуток» теплової генерації та застарілих потужностях останніх десятирічь – то насправді гроші, зекономлені на модернізації та на екології. 

Щодо Енергоатому. Зараз ця компанія виглядає (і цілком справедливо) як єдиний рятівник енергосистеми України. Але чому ніхто не спитає громадян про їх думку стосовно майбутнього атомної генерації в Україні? Дві з чотирьох найбільш технологічно розвинених і багатих країн світу – Японія та Німеччина повністю відмовляються від використання атомної енергії, бо вважають її занадто ризикованою… А ми, які взагалі дивом вижили після Чорнобилю, не вважаємо??! Якось без суспільного обговорення прийнято рішення про добудову нових енергоблоків українських АЕС. Може було б варто використати доходи від дешевого атому для розбудови відновлюваної енергетики? Чому комуністичний Китай інвестує 100 млрд. доларів у рік у відновлювану енергетику у себе вдома? Чому б в Україні, як державі, також не будувати об’єкти відновлюваної енергетики? 

Джерело: https://www.statista.com/statistics/799098/global-clean-energy-investment-by-country/

З будівництвом нових потужностей АЕС – геть інша картина. В усіх, без виключення, розвинених країнах темпи будівництва суттєво переглянуті, скорочені або скасовані! У США, Німеччині, Японії – станції поступово виводяться із експлуатації без заміни. 

Сюрпризи “нового” ринку

Але продовжимо із «новим ринком». Тут ще є немало сюрпризів. Запроваджено так званий ПОН (Постачальник останньої надії). До нього підуть ті, кому ніхто не хоче продавати електроенергію. Чому не хоче? Бо знає заздалегідь, що за неї не заплатять. Не відомо чим думали у Кабміні коли визначили для цієї функції ритуальної жертви ДП Укрінтеренерго. Раніше ця компанія забезпечувала експорт електроенергії з України в межах Бурштинського острову (частина енергосистеми України, приєднана до європейської енергомережі). Тепер це банкрут. Який ні на що не здатний. Шкода, що полінувались хоч нове «пусте» ДП зареєструвати. Вдумайтеся лише! Нові ринкові правила запрацюють через півтора місяці, а ПОН вже місяць як банкрут. Весело живемо! Чому так сталось? Бо в енергосистемі вже зараз понад 1 мільярд євро боргів, значна частина яких породжена комунальних сектором або зловживаннями на кшталт Запоріжжяобленерго. І сама держава створює основні перешкоди у стягненні боргів і покаранні боржників. 

Був свідком тривалої словесної перепалки між представниками Мінпаливенерго, Укренерго, обленерго, НКРЕКП щодо технічної готовності до переходу на ринкове ціноутворення з 1 липня 2019 р. Виявилося, що готовність програмного забезпечення та комп’ютерних систем на рівні десь 65%. А мусила б бути 100% ще рік тому і весь минулий рік тестуватись. Це також стосується систем обліку, адміністрування договорів і порядку аукціонів. Щодо останнього, то його, до речі, ще ніхто не бачив. Але, припустимо, ми звикли все робити у останню мить – і за наступні шість тижнів всі ці перешкоди будуть героїчно подолані. Як поганий студент все вчить прямо перед іспитом. Це не скасовує того, що перед запуском такої важливої та складної реформи, необхідно було попрацювати хоча б півроку у тестовому режимі. 

Підсумуємо 

Майже кожна політично та економічно свідома людина в Україні щось чула про широко критиковану модель тарифного ціноутворення «Роттердам плюс», яка застосовувалась останніми роками для розрахунку тарифу на електроенергію теплової генерації. Якщо Верховною Радою, Кабміном та НКРЄКП не буде вжито рішучих заходів щодо перегляду введення строків нової моделі ринку та активізації роботи щодо правильної її впровадження в українських умовах – проблема розбалансування ринку електроенергії сягне небачуваних масштабів – тоді «Роттердам плюс» ми будемо згадувати як набагато менше зло відносно того, що станеться. 

Введення ринкової моделі ціноутворення на ринку електроенергії обов’язково потрібно лише ПІСЛЯ наступних умов: 

• Лібералізація цін для населення, які повинні бути вищими від цін для бізнесу, як скрізь у світі. 
• Технічне об’єднання енергосистем та відкриття можливостей для значного імпорту / експорту. 
• Частка кожного приватного виробника електроенергії не може перевищувати 10% від загальнонаціонального обсягу. 
• Неплатники мусять бути фінансово покарані і підлягати процедурі банкрутства і примусового стягнення боргів і майна. 
• Всі системи повинні бути протестовані не менш ніж за півроку до запуску. 

Але про що ж це я розмріявся… В Україні ж живемо… Чергові вибори скоро… Ніхто не робитиме те що потрібно. Поляки пройшли шлях «шокової терапії» із ринковим ціноутворення 20 років тому. І їх ВВП виріс за ці роки у 9 разів. А ми все знаходимо виправдання якомусь своєму начебто унікальному шляхові. Якого, насправді, не існує.