РИНОК ПРИРОДНОГО ГАЗУ УКРАЇНИ

Видобуток, імпорт та споживання газу в Україні

Газовий ринок в Україні зародився в далекому XIX сторіччі, має дуже цікаву та насичену подіями власну історію і завжди був в центрі уваги цивілізованого світу.

Перший газопровід Борислав-Дрогобич був збудований у 1912 році

Початок масштабного видобутку та використання природного газу в Україні почалося з відкриттям у 1920 році Дашавського газового родовища, яке експлуатується з 1924 р.

<Відкриття низки великих українських родовищ газу: Опарського, Угерського, Більче-Волицького зумовило будівництво в 1948 р. найпотужнішого на той час у Європі газопроводу «Дашава-Київ» довжиною 509 км, діаметром труби 500 мм, з транспортною потужністю у 2 млрд м3 на рік.

Після другої світової війни в Україні відкриті Шебелинське родовище з початковими запасами 650 млрд м3 газу, яке введене в експлуатацію в 1956 р., Хрестищенське, Єфремівське, Кегичівське, Пролетарське, Гадяцьке та інші, було збудовано транспортні газопроводи, які об’єднали два найбільших газоносних регіони України - Дніпровсько-Донецький та Передкарпатський в єдину газотранспортну систему.

Україна до середини 80-х років XX сторіччя була експортером газу для частини Європи та східної частини СРСР.

З початку 1990-го року видобуток впав, імпорт газу для економіки України перетнув межу 70% від річного обсягу споживання…

Але, ми «розумні та красиві, та через це бідні» змушені йти за «послідовними і тому багатими»…

Ретроспектива видобутку газу в Україні 1920-2018

Україна розпочала видобуток природного газу у 1920 році, в 1975-76 роках вийшла на максимум видобутку природного газу - 68,7 млрд м3 на рік, мінімум видобутку було зафіксовано у 1998 році – 16,3 млрд.м3 на рік і на початок 2019 року вийшла на 21 млрд м3 на рік.

Станом на кінець 2018 року в Україні здійснюють видобуток більш ніж сорок компаній.

Стан ринку за індексом Херфіндаля-Хіршмана HHI > 1800 характеризується як висококонцентрований або «монопольний».

Історично лідером за обсягом видобутку газу в Україні є компанії що входять до вертикально-інтегрованої державної компанії НАК «Нафтогаз України»: АТ «Укргазвидобування» з долею ринку 75% та обсягами видобутку 15,2 млрд. м3 на рік, АТ «Укрнафта» з долею ринку 5,4% та обсягом видобутку 1,1 млрд.м3. За останні п’ять років до трійки лідерів додалася ПрАТ «Нафтогазвидобування» із структури приватного енергетичного холдингу ДТЕК.

Споживання та імпорт газу в Україні 1991-2018

Споживання природного газу в Україні досягло свого максимуму у 1991 році та склало 118,2 млрд.м3 на рік. Станом на 2018 рік через збільшення вартості газу як енергетичного ресурсу, переорієнтації більшість підприємств різних секторів економіки на інші види енергії, загального підвищення ефективності споживання газу, - річне споживання стабілізувалось на рівні 33 млрд.м3 на рік.

В структурі споживання природного газу за всі роки незалежності превалював імпорт з РФ, який  практично складав більш ніж 70%.

Після першої газової кризи «РФ-Україна» 2009 року, залежність від РФ була зафіксована як загроза національній безпеці.

Через початок війни з РФ на сході України починаючи з 2015 року Україна відмовилась від комерційного імпорту природного газу з боку РФ, переорієнтувалась на імпорт з ЄС та зменшила долю імпорту до рівня 32% в структурі споживання.

Кількість імпортерів за період імплементації закону України «Про ринок природного газу» зросла до 63 суб’єктів господарювання.

Історично головним гравцем та лідером з імпорту газу в Україну є вертикально-інтегрована державна компанія НАК «Нафтогаз України» з долею ринку 66% та обсягами імпорту у 7,7 млрд м3 на рік. За останні п’ять років до трійки лідерів додалися ТОВ «Торговий дім «Сокар Україна» та ТОВ «ЕРУ ТРЕЙДІНГ» однаковими відносними частками у 5% та абсолютними обсягами імпорту близько 600 млн. м3 на рік.

Стан ринку імпорту за індексом Херфіндаля-Хіршмана HHI>1800 так сам як і у видобутку характеризується як висококонцентрований або «монопольний».

Проблеми газового ринку України

Таким чином, передумовами формування стратегічних планів в рамках стратегії по реформуванню газового сектору України були наступні системні проблеми:

- розбалансоване законодавство, яке не відповідало вимогам 3-го енергетичного пакету ЕС;

- відсутність незалежного від постачальників оператора газотранспортної системи;

- залежність газового ринку від імпортних поставок газу;

- висока концентрація державних монополій на ринках виробництва та імпорту природного газу.

Енергетична Стратегія України (ЕСУ) на період до 2035 року

«Енергетична стратегія України на період до 2035 року з гаслом «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність», затверджена розпорядженням КМУ №605-р від 18.08.2017, розроблена в контексті Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020», затвердженої Указом Президента України від 12 січня 2015 року №5, яка, зокрема, передбачає реформування енергетики та реалізацію програми енергоефективності в межах визначеного вектора подальшого розвитку України.

ЕСУ є документом, який має наметі вирішити проблеми енергетичних ринків в Україні, окреслює стратегічні орієнтири розвитку паливно-енергетичного комплексу України на період до 2035 року. ЕСУ спрямована на міжгалузеву кооперацію для ефективного та надійного задоволення потреб національної економіки та громадян необхідними видами енергії. Енергетичний комплекс України має пройти період трансформації, що зумовлено не лише дією галузевих чинників, але й соціально-економічними перетвореннями у країні з урахуванням фактору безпеки в умовах зовнішньої агресії.

ЕСУ визначає цілі, завдання та механізми виведення енергетичного комплексу на принципово новий, якісний рівень розвитку. Насамперед, ЕСУ спрямована на вирішення проблем енергетичної безпеки в умовах нагальної потреби забезпечення суверенітету держави за обставин зовнішньої агресії із застосуванням як новітніх видів озброєнь (у тому числі інформаційних та гібридних методів ведення війни), так і невійськових впливів.

ЕСУ окреслює три основні етапи реалізації:

Ключові стратегічні цілі ЕСУ, що сприятимуть підвищенню економічної, енергетичної та екологічної безпеки, призведуть до оптимізації енергетичного балансу та дозволять створити міцне підґрунтя для сталого енергетичного майбутнього країни:

• зниження енергоємності економіки;
• диверсифікація джерел і шляхів постачання енергоресурсів;
• нарощування вітчизняного виробництва.

Використання вітчизняних науково-технічних і технологічних досягнень із максимальним залученням місцевої складової забезпечать інноваційний розвиток економіки, підвищать науково-освітній потенціал та рівень зайнятості населення, зниження залежності від імпорту енергетичних ресурсів.

Керуючись положеннями ЕСУ, Уряд України готує рішення з визначення ролі органів виконавчої влади та їх дій на етапах:

• підготовки та формування заходів з ефективного виробництва, трансформації, транспортування, переробки і споживання енергії;
• формування конкурентних і прозорих ринків електроенергії, природного газу, нафти, теплової енергії та вугілля.

В частині видобутку газу до 2035 року цільовий кількісний показник – 35 млрд.м3 газу на рік.