Як на газовому ринку з'явились 90 мільярдів боргів

Газовий ринок для населення відкрився в серпні із взаємними боргами учасників перед державною Групою Нафтогаз на суму майже 90 млрд грн. Більшість із них була накопичена за останні чотири роки через погане державне регулювання галузі та збиткові тарифи для учасників ринку.

Джерело: Бизнес Цензор

Основна частина боргів у газовому ринку була накопичена в останні чотири роки – з 2016 по 2019 роки включно. При цьому, борги споживачів перед тепло- газопостачальними та газорозподільчими компаніями набагато менші, ніж борги цих компаній перед Групою Нафтогаз.

Причина цього явища у безвідповідальному державному регулюванні та збиткових тарифах, які діяли ці роки. Тобто, навіть якщо споживачі (населення) платили тарифи вчасно і в повному обсязі, їх не вистачало, щоб розрахуватись за газ перед Нафтогазом.

На сьогодні розглядається три варіанти вирішення проблеми: списання цих боргів, їх погашення за рахунок державного бюджету, або закладання поступового їх погашення у рахунки споживачів – реструктуризація.

БізнесЦензор проаналізував природу боргів на газовому ринку та причини їх утворення. Є три умовні групи боржників, кожна з яких має свою природу заборгованості та причину її утворення.

ТЕПЛОПОСТАЧАЛЬНІ КОМПАНІЇ

Підприємства теплокомуненерго (ТКЕ) та теплоелектроцентралі (ТЕЦ) на серпень 2020 року мають сукупний борг близько 44 млрд грн.

Ці борги – несплата за газ НАК "Нафтогаз України", який є постачальником газу для виробників тепла згідно постанови Кабміну №867 від жовтня 2018 року про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку (ПСО). Такі обов'язки перед ТКЕ залишаються у Нафтогазу до 1 травня 2021 року.

Підприємства ТКЕ виробляють тепло і продають послугу централізованого опалення (ЦО) та постачання гарячої води (ПГВ). ТЕЦ працюють в режимі когенерації – крім тепла виробляють електроенергію, яку продають по ринкових цінах.

Джерело: Дослідження Центру економічного відновлення

То в чому причина виникнення боргів ТКЕ і ТЕЦ за спожитий газ?

Місцева влада не встановлює обґрунтований тариф

Головна причина банальна: економічно не обґрунтовані тарифи на ЦО та ПГВ. Це ще у квітні 2018 року стверджував Олександр Фоменко, керівник Київнерго, яке на той час входило в бізнес-групу Ріната Ахметова.

Ситуація значно погіршилась з травня 2017 року, коли Нацкомісія з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) передала повноваження по встановленню тарифів для ТКЕ місцевим органам влади.

На сьогодні ліцензіатами НКРЕКП залишились лише 22 підприємства ТКЕ, які відповідають двом критеріям:

• виробляють не менше 170 тис. Гкал, або виробляють та транспортують не менше 145 тис. Гкал;
• мають облік не менше 90% свого виробництва.

В той же час, понад 1400 підприємств ТКЕ регулюються на місцевому рівні. При цьому, місцева влада політично зацікавлена у низькій вартості комунальних послуг для населення. Тому часто не встановлює економічно обґрунтовані тарифи для ТКЕ.

Не рівні умови в ланцюгу споживання

Ще одна велика проблема: запізнення з оплатою субсидій. Як відомо, монетизація субсидій відбулась лише на початку 2019 року. Згідно постанови Кабміну №62 від лютого 2019 року гроші почали виплачуватись споживачам, які розраховуються ними за комунальні послуги.

До того держава платила субсидії напряму постачальникам тепла. Але вчасно вони гроші не отримували, не розраховувались з Нафтогазом за паливо, а той нараховував пеню та штрафні санкції на борги у розмірі 17% - 18% річних.

Зі свого боку, теплопостачальна компанія також не має стовідсоткової сплати за послуги від споживачів. Але, згідно закону "Про житлово-комунальні послуги", вона може нараховувати споживачу пеню не більше 0,01% в день на суму боргу, або не більше 3,65% річних. Втім, і ця норма закону призупинена з 1 липня 2020 року у зв'язку із карантином.

Агресія РФ призводить до позапланових витрат

Ще одна причина боргів – агресія Російської Федерації. З 35,18 млрд грн боргів ТКЕ станом на 10 серпня (не враховуючи пені і штрафи) 6,05 млрд грн – це старі борги теплопостачальних компаній, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Ще 1,7 млрд грн – борг Луганської ТЕС Ріната Ахметова, яка в 2019 – першому кварталі 2020 року споживала газ замість вугілля для виробництва електроенергії. Станція була вимушена перейти на газ через блокаду підвозу вугілля зі сторони РФ.

Тепер ДТЕК вимагає порахувати вартість спожитого газу по цінах ПСО. Але через відсутність відповідного рішення Кабміну, Нафтогаз виставляв рахунки по ринкових цінах на газ.

За однією із версій, причинами великих боргів ТКЕ і ТЕЦ також є крадіжки керівництва або місцевої влади. Така проблема теж існує. Але за даними Нафтогазу, лише 10% теплопостачальних компаній системно накопичують борги за газ. Інші розраховуються по мірі надходження грошей від споживачів.

Похибка прогнозування обсягів тепла

Проблеми теплопостачальним компаніям створила тепла зима 2019-2020 років. Структура розрахунку тарифу для ТКЕ доволі проста: 80% в тарифі складає вартість газу, ще 20% - умовно постійні витрати: заробітна плата, закупівля матеріалів, капітальні інвестиції тощо.

Прогнозні витрати підприємства, включаючи постійні, поділяються на обсяг виробленого тепла в енергетичних одиницях. Це і є тариф.

Але взимку 2019-2020 через теплу погоду ТКЕ виробили на 20% менше обсягу тепла, від прогнозованого. Відповідно компанії недоотримали в тарифі кошти на умовно-постійні витрати, які були закладені в кожну гігакалорію тепла. Це стало ще однією причиною росту боргів.

Спецрахунки з'їдають гроші на розвиток

Через борги теплопостачальні компанії не можуть змінити постачальника, що заборонено законом "Про ринок газу". І не можуть вкласти гроші в модернізацію обладнання, щоб зменшити витрати – через автоматичне списання коштів зі спецрахнків.

Механізм спецрахунків був запроваджений постановою Кабміну №217 від червня 2014 року. Він передбачає, що в разі виникнення боргів за газ ТКЕ переходять на так званий "нульовий алгоритм". В такому разі тарифні кошти автоматично списуються на користь постачальника газу – Нафтогазу.

Через складну ситуацію в жовтні 2016 року Верховна Рада прийняла спеціальний закон 1730-VIII про врегулювання боргів ТКЕ та водоканалів за спожиті енергоносії.

Суть цього документу: борги ТКЕ підлягають реструктуризації – компанії можуть сплачувати їх поступово. При цьому, на реструктуризовані борги не нараховуються штрафи і пеня.

Але через відсутність обґрунтованого тарифу для ТКЕ, ситуацію це не врятувало.

ГАЗОПОСТАЧАЛЬНІ КОМПАНІЇ

В моделі ПСО газопостачальні компанії – це так звані облгаз-збути. Вони пов'язані із власниками операторів газорозподільчих мереж (оператори ГРМ, облагази). Їх сукупний борг за газ перед Нафтогазом становить 23 млрд грн.

Ці борги накопичились завдяки двом системним проблемам: це занижені норми споживання домогосподарств без лічильників та неврахування так званих температурних втрат газу.

Занижені норми споживання

В Україні близько мільйона споживачів, які не мають лічильників газу. Відповідно, вони сплачують за спожитий газ згідно норм, встановлених Урядом.

Найбільша кількість споживачів без лічильників – це ті, хто споживає газ лише для приготування їжі на газовій плиті. Це так звані споживачі "на конфорці". Через маленькі обсяги споживання цієї категорії споживачів оператори ГРМ встановлюють їм лічильники в останню чергу.

До 2014 року, коли газ був дешевим, норми були вище фактичного споживання – 9,8 кубів газу згідно постанови Кабміну N619 від червня 1996 року в редакції від жовтня 2002 року.

У серпні 2014 року постановою КМУ №409 ця норма була знижена до 6 кубів з людини на місяць, що ближче до реального споживання. Але в квітні 2015 року постановою КМУ №237 ця норма була знижена до 3 кубів з людини на місяць.

Протягом п'яти років норми змінювались сім разів, але завжди були нижче реальних норм споживання.

Чергова постанова КМУ №203 від березня 2016 року, яка встановлювала норму у 3,3, а згодом – 4,4 куби "на конфорці", була скасована Верховним судом за позовом операторів ГРМ у грудні 2017 року. У листопаді 2018 року Кабмін програв касацію по цій справі.

В лютому 2019 року КМУ знов знизив норму до 3,29 кубів на людину постановою №143. В лютому 2020 вона була скасована рішенням Окружного адміністративного суду.

За даними голови Асоціації газового ринку (АГРУ) Дениса Сенектутова, реальні середні норми споживання для "конфорки" складають 6,3 куба газу на людину в місяць. При цьому, влітку в середньому споживається 5,2 куба на людину, в опалювальний період – 7,2 куба.

Тобто, Кабмін приймав постанови про низькі норми споживання, суд їх відміняв. Тоді Уряд приймав нові і суд знов їх відміняв. Весь цей час споживачі відбирали із системи газу більше, ніж оплачували.

Відповідно газопостачальні компанії, на яких було покладено ПСО, не отримували кошти за реально спожитий газ і не могли в повному обсязі розрахуватись з Нафтогазом.

Неврахування температурних втрат

В Україні облік газу відбувається за стандартних умов – при температурі +20 градусів за Цельсієм і тиску 760 мм ртутного стовпчика.

Якщо температура навколишнього середовища менша, молекули газу стискаються. Тоді в одній одиниці обсягу споживачу постачається більша кількість енергетичних одиниць газу. При цьому, за найменших температур – взимку – постачаються найбільші обсяги газу.

Проблема в тому, що оператори ГРМ отримують газ від оператора газотранспортної системи на газорозподільчих пунктах (ГРП) зі спеціальними приладами обліку газу, які автоматично приводять обсяги газу до стандартних умов.

Виходить так, що за обліком у споживача газопостачальні компанії продають менше газу, ніж отримують згідно обліку на ГРП. Це і є так звані температурні втрати. Від того збутові компанії декілька років отримують менше тарифних коштів від споживачів, ніж винні Нафтогазу.

До 2015 року ця проблема вирішувалась за рахунок включення температурних втрат у виробничо-технологічні втрати (ВТВ) операторів ГРМ. Але з 2016 по 2019 рік витрати на ВТВ, закладені в тарифи облгазів, не покривали температурні втрати.

Газопостачальні компанії в 2018 році намагались включити вартість температурних втрат у рахунки споживачів. Але НКРЕКП заборонила їм це робити.

ГАЗОРОЗПОДІЛЬЧІ КОМПАНІЇ

Оператори газорозподільчих мереж (оператори ГРМ або облгази) – компанії, що обслуговують локальні газові мережі. Близько 70% газу в країні розподіляє "Регіональна газова компанія" (РГК) Дмитра Фірташа.

На відміну від інших учасників ринку, оператори ГРМ винні не Нафтогазу, а Укртрансгазу з Групи Нафтогаз за так звані небаланси. Ця компанія була оператором газотранспортної системи (ГТС) до 2020 року.

Грубо кажучи, небаланс – це різниця між фактично спожитими і офіційно закантрактованими обсягами газу. Теоретично, сюди можна віднести і частину боргів ТКЕ – той газ, який вони спожили без підписання актів виконаних робіт з Нафтогазом. І борги газопостачальних компаній від занижених норм і температурних втрат.

Нафтогаз наполягає на тому, що борги операторів ГРМ складають 44 млрд грн. Облгази визнають 20 млрд грн боргів за небаланси перед Укртрансгазом. Як вони утворились?

Занижені виробничо-технологічні витрати

Головна проблема операторів ГРМ з 2016 по 2019 роки включно – це включення в тариф занижених обсягів ВТВ газу по цінах нижче ринкових.

ВТВ – це витрати газу для забезпечення роботи газорозподільчих мереж під час регулювання, продувки, витоків, аварій тощо. Зазвичай, витрати на закупівлю газу для ВТВ складають близько 40% в тарифній виручці оператора ГРМ.

Розрахунок ВТВ здійснює Міненерго на підставі власних наказів: №737 від листопада 2011, №264 від травня 2003, №595 від жовтня 2003 року.

Згідно методики в цих наказах, ВТВ в 2016 році по системі ГРМ становили 1,56 млрд кубів. Але Міненерго затвердило ВТВ на рівні 0,99 млрд кубів. З того часу обсяги ВТВ для облгазів не переглядались.

Крім того, НКРЕКП кожного року закладало в тариф вартість газу для ВТВ на рівні ринкових цін 2016 року – близько 6 тис. грн за тисячу кубів газу. Але ринкова ціна з того часу росла. В 2018 вона доходила до 12 тис. грн за тисячу кубів. І лише з 2019 року вона почала знижуватись.

Через це і накопичились борги у 20 млрд грн протягом 2016-2019 років. У цей період середньозважений тариф на розподіл газу складав 0,56 грн/куб і не переглядався. Між тим, за словами голови АГРУ Сенектутова, економічно обґрунтований середньозважений тариф для облгазів складає 0,83 грн/куб.

На 2020 рік НКРЕКП значно підвищила тариф для операторів ГРМ, заклавши більш реальні обсяги ВТВ. А також виділила тариф на розподіл газу в окремий рахунок. В 2020 році середньозважений тариф по системі склав 0,73 грн/куб.

Це відразу вплинуло на зменшення суми боргів облгазів через небаланси. За перше півріччя 2020 року сума небалансів склала всього 1,03 млрд грн. Найбільшим боржником із сумою 0,37 млрд грн став "Луганськгаз" через історію з блокуванням РФ підвозу вугілля на Луганську ТЕС.

Як вирішувати ситуацію

Як вже зазначалось на початку, пропонується три варіанти вирішення проблеми.

Боржники, серед яких ТКЕ, ТЕЦ, газопостачальні компанії по ПСО та оператори ГРМ, вимагають від парламенту прийняти проєкт закону 3800-1, який передбачає списання всіх боргів.

Документ законодавчо зобов'язує НКРЕКП затверджувати тарифи з урахуванням всіх витрат, відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку, щоб не створювати проблему богів у подальшому.

Що стосується боргів, передбачається списання кредиторської заборгованості суб’єктів ринку природного газу станом на 30 червня 2020 року. Сюди входять борги всіх підприємств, що постачали послуги населенню по ПСО включаючи ТКЕ, газопостачальні компанії, операторів ГРМ, Укртрансгаз, а також Нафтогаз в частині виплати дивідендів з неотриманих доходів.

Логіка авторів закону така: борги утворились не через те, що за послугу не заплатив споживач. А через те, що державні установи не вставили обґрунтований тариф та належне регулювання.

Споживач не винен, що вчасно не були встановлені беззбиткові тарифи. І він не має доплачувати за послугу, за яку вже заплатив згідно закону. Бо повернення боргів можливо лише за рахунок закладання цих виплат у тарифи споживачу.

Нафтогаз, зі свого боку, наполягає на тому, що також не винен у поганому державному регулюванні. Компанія продала товар (газ) і хоче отримати плату за нього.

Директор департаменту по боргових зобов’язаннях НАК "Нафтогаз України" Тетяна Федорова пропонує зробити реструктуризацію боргів. Тобто – розстрочити виплату тіла боргу на довгий період без штрафів і пені.

Це означає, що виплати по боргах 2016-2019 років мають бути закладені в поточні тарифи на тепло і розподіл газу для споживачів.

Для прикладу, Денис Сенектутов з АГРУ стверджує, що в такому разі середньозважений тариф операторів ГРМ на розподіл газу має вирости з нинішніх 0,73 грн/куб до 1,3 грн/куб.

Третя пропозиція щодо погашення боргів за рахунок державного бюджету, також ініційована Нафтогазом. По суті, це інша варіація списання боргів: коли гроші, спрямовані з держбюджету на погашення боргів, повертаються до нього через ланцюг транзакцій між учасниками ринку.

"Ця компенсація іде, наприклад, на облгаз. Облгаз погашає свої борги перед Нафтогазом. Нафтогаз платить до державного бюджету. Це все проходить протягом одного тижня", - описала цей механізм директор зі зв’язків з державними регуляторними органами Групи Нафтогаз Альона Осмоловська на круглому столі в Європейській бізнес асоціації 3 вересня.