Ринок електроенергії для побутового споживача: тези, міфи і їх спростування від Юлії Усенко

Голова ГО "Всеукраїнське агентство інвестицій та сталого розвитку", ініціатор проекту "Енергетична грамотність" #енергограмотність Юлія Усенко поділилася своїм поглядом на основні помилки споживачів щодо функціонування ринку електроенергії.

ДЖЕРЕЛО: ЕнергоРеформа

На її думку, формування енергограмотного суспільства допоможе не тільки уникнути дискредитації енергореформи, але і в результаті буде сприяти усвідомленому споживанню енергоресурсів і успішному формуванню енергоринків.

У фокус телевізійних ефірів та різних ток-шоу все частіше потрапляє тема про ринок електричної енергії. З підсумків, що ж турбує багатьох пересічних українців, ділюся деякими тезами, що більш схожі на міфи. У цьому матеріалі спробую їх спростувати та прояснити деякі особливості у нескладний спосіб, так, щоб їх зрозуміли споживачі, які за фахом не пов’язані з енергетикою.

Теза 1. Навіщо було впроваджувати новий ринок електроенергії? Він складний, стара модель простіша і більш зрозуміла.

Пояснення насправді нескладне. Україна ще раніше обрала шлях євроінтеграції. Відповідно до Угоди про Асоціацію з ЄС, а також Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, до якого Україна приєдналася в 2010 році, наша держава має зобов'язання щодо реформування енергетичних ринків за європейськими нормами. Верховна Рада в квітні 2017 року прийняла ЗУ "Про ринок електричної енергії". Розробка законопроекту тривала приблизно два роки, з урахуванням вимог Третього енергетичного пакету, що включає низку директив і регламентів ЄС. У результаті Україна, дбаючи, зокрема, про енергобезпеку, отримала шанс запровадити конкурентний ринок, з прозорими і зрозумілими правилами для усіх гравців та інтегрувати енергосистему до ENTSO-E – Європейської мережі операторів системи передачі електричної енергії.

Водночас, стара модель вичерпала себе і створила низку проблем на вітчизняному ринку, зокрема, перехресне субсидування та борги, пов'язані з дотаціями та пільгами на електричну енергію. Стара модель, можливо, й зрозуміліша простому українцю, оскільки передбачала єдиний оптовий сегмент для купівлі та продажу електроенергії. Разом з тим, усі ціни і тарифи на всі види діяльності встановлювалися Регулятором. Ринок повністю перебував у ручному управлінні. Як наслідок, наприклад, з'явилася вже відома в українському суспільстві схема "Роттердам+".

У старій ринковій моделі, обленерго поєднували як розподіл, так і постачання електроенергії. Вибір постачальників був досить обмеженим. Особливо це було відчутним для непобутових споживачів, змушених задовольнятися умовами електропостачання по суті монополіста на території певної області. У разі переходу споживача до так званого незалежного постачальника, могли виникати різні маніпуляції з боку обленерго щодо штучного обмеження доступу до своїх мереж.

Мотивації до появи нових гравців на ринку та підвищення конкуренції були фактично відсутні за таких умов. Так само були недостатніми стимули для розвитку мереж, з метою поступового приведення енергетичної інфраструктури у відповідність сучасним стандартам та світовим викликам.

Висновок: враховуючи все це, недоречно ставити під сумнів рішення щодо зміни моделі ринку з метою запровадження конкурентних механізмів та поступової інтеграції української енергетики до європейського енергетичного простору на виконання зобов'язань держави.

Теза 2. Усім потрібна дешева електрика

Дешевої електроенергії як у старій, так і в новій моделі ринку бути не може. Тому що працює фінансовий баланс: хтось має покрити собівартість і рентабельність надання відповідних послуг. Всі витрати, пов'язані з виробництвом, трансформацією, доставкою та іншими заходами для електрозабезпечення, мають свою собівартість. Додатково потрібно дбати про перспективний розвиток мереж.

За часів старої моделі – наявність єдиного покупця, штучне стримання росту тарифів для населення, наявність пільг – призвело до утворення суттєвої різниці в тарифах на електроенергію для непобутових споживачів та населення. Далі замкнене коло: усі підприємства оплачують цю різницю та враховують її у вартості своїх послуг і товарів. А кінцевий споживач їх купує, частково покриваючи витрати на електроспоживання цих підприємств. Тож отримуючи здешевлену електроенергію в домівки, населення доплатить за фактичну її вартість при купівлі послуг і товарів.

Висновок: не чекайте штучно здешевлених цін в гарних політичних гаслах і обіцянках. Кожен товар і послуга мають фактичну собівартість.

Теза 3. Обленерго може підвищити ціни на електроенергію для населення.

Обленерго не здійснюють постачання електроенергії у діючій моделі ринку. Тож не мають ніякого відношення до цін для населення.

У зв'язку із запуском роздрібного ринку у 2019 році, усі обласні енергокомпанії юридично розділені на: операторів системи розподілу (ОСР) та постачальників. ОСР забезпечують розподіл (доставку до лічильника) електроенергії та приєднання споживачів до своїх мереж. А постачальники – купівлю електроенергії на оптових сегментах ринку і продаж її кінцевим споживачам.

Зараз триває перехідний період до повного запуску нового ринку (до кінця 2020 року), в якому плата за розподіл електроенергії населенню не справляється. Платіжки за електроенергію побутовий споживач отримує від постачальника. А точніше – постачальника універсальних послуг, який дійсно на перехідний період працює на базі обленерго, але виділений при цьому як окрема юридична особа, зареєстрована з іншими назвою та кодом ЄДРПОУ.

Постачальник так само не може самостійно змінити ціну на електричну енергію для населення. Такі повноваження має Регулятор, який дійсно може ініціювати цінове питання.

Для населення ціни мали б формуватися у відповідності до постанов НКРЕКП №1176 і №1177 від 5 жовтня 2018 р. Цими постановами затверджені Методика розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг та Порядок формування цін на універсальні послуги. Тоді б вони покривали реальні витрати на постачання електроенергії побутовим споживачам. Але постанова КМУ від 5 червня 2019 р. № 483 по суті заморозила фіксовані ціни, затверджені постановою НКРЕКП № 220 від 26.02.2015. Регулятор може ініціювати скасування цієї постанови. Після чого дійсно – справа за КМУ в частині визначення вразливих категорій споживачів.

У свою чергу Регулятор має діяти в межах чинного законодавства, зокрема ЗУ "Про НКРЕКП", у прийнятті відповідного рішення. 

Висновок: є чітка та послідовна процедура, яка передбачає оприлюднення проекту рішення з обґрунтуванням, його публічне обговорення, прийняття у вигляді постанови НКРЕКП та її оприлюднення. 

Теза 4. Навіщо посередники споживачам, якщо можна напряму купувати електроенергію в обленерго?

Некоректно називати постачальників електроенергії посередниками між обленерго та споживачем. Постачання та розподіл – це різні види господарської діяльності. І є логічним їх розділяти. 

Обленерго, які утримують мережі, забезпечують їхню експлуатацію та дбають про доставку електроенергії до лічильника споживача. Відповідно, плата за розподіл передбачає пов'язані з цим витрати. Таким чином, оператори системи розподілу в особі обленерго виконують технічну функцію.

Постачальники купують необхідні обсяги електроенергії, яка продається на оптових майданчиках з погодинними цінами – ринок на добу наперед (РДН) та внутрішньодобовий ринок (ВДР), дотримуючись встановлених правил. Далі здійснюється продаж купленої електричної енергії кінцевим споживачам. Тобто по суті постачальники виконують комерційну функцію.

Слід зауважити, що розділення видів діяльності з постачання та розподілу електроенергії створило умови для появи нових гравців на роздрібному ринку. З минулого року споживачі мають право вільно обирати постачальника електроенергії в умовах роботи за новими правилами. На практиці це дійсно працює сьогодні для непобутових споживачів. Комерційні пропозиції на електроенергію є публічними та доступні кожному, хто завітає на веб-сайти ліцензованих електропостачальників. Енергограмотні споживачі вже мають досвід щодо формування індивідуальної пропозиції на вигідних умовах. 

Висновок: це означає, що створені сприятливі умови для підвищення конкуренції в роздрібному сегменті. Після повного запуску ринку, передбаченого у 2021 році, поступово ці переваги мають відчути і побутові споживачі. Очікується пакет нових пропозицій від різних постачальників для населення, як, наприклад, це працює в країнах ЄС.

Додатково слід зауважити щодо посередництва – не потрібно плутати перепродаж та постачання електричної енергії. Це різні види діяльності. Новий ринок передбачає можливість здійснення трейдерської діяльності. На відміну від постачальників електроенергії, трейдери здійснюють купівлю і продаж електроенергії виключно на ринку на добу наперед та за двосторонніми договорами, із забороною її продажу на роздрібному ринку.

Теза 5. Потрібно всі мережі віддати державі, тоді ціни на електроенергію для населення будуть найнижчими

Ціни на електроенергію формуються залежно від правил та умов роботи гравців на ринку. А не від того, кому належатимуть мережі – державі чи приватному інвестору. Якщо мова йде дійсно про ринкові механізми, коли присутній фактор попиту й пропозиції. 

Оператор електричних мереж є суб'єктом природної монополії, який здійснює розподіл електроенергії (а не її постачання). Незалежно від форми власності, він має дотримуватися законодавства, що стосується регулювання ринку електроенергії, зокрема, відповідних ліцензійних умов, затверджених Регулятором.

Насправді в даному контексті більш актуальним є питання доступу до мереж. Дійсно можуть мати місце маніпуляції з боку операторів системи розподілу, які входять до приватних енергохолдингів, щодо надання доступу до електромереж окремим гравцям ринку. Звісно, що такі ситуації можуть негативно впливати на суть роботи нового ринку. Тут також варто навести приклад щодо абонентських мереж, до яких приєднані так звані субспоживачі, і які стали по суті заручниками бездіяльності власників мереж. Саме тих власників, що не перевели свої мережі в статус малої системи розподілу, але продовжують справляти плату за електроенергію із субспоживачів. Це питання залишається для багатьох субспоживачів невирішеним.

Теза 6. Що це за ринок з вільними цінами?! Хто як хоче, так і продає. Їх ніхто не контролює

Нова модель ринку дійсно запроваджує вільне ціноутворення на різних сегментах. Але це не означає відсутність контролю з боку держави. В Україні є два державні органи, які забезпечують контроль та регулювання у сфері енергетики – це Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), або Регулятор, та Антимонопольний комітет (АМКУ). НКРЕКП, зокрема, контролює дотримання учасників ринку затверджених правил та ліцензійних умов, встановлює тарифи на розподіл і передачу електроенергії, "зелені" тарифи на електроенергію, вироблену з відновлюваних джерел, а також граничні рівні цін на різних ринкових сегментах тощо. Весь перелік повноважень і компетенцій Регулятора передбачений ЗУ "Про НКРЕКП". Антимонопольний комітет слідкує за дотриманням учасниками ринку законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема щодо недопущення домінування окремих учасників у визначеному сегменті і зловживання їх монопольним становищем.

У цьому контексті варто звернути увагу й на умови захисту прав та інтересів споживача. Усі суперечності та конфлікти, які споживач не може вирішити з учасником ринку самостійно, розв'язуються із залученням НКРЕКП та за зверненням до АМКУ в законодавчому порядку.

Насправді таких тез і міфів серед споживачів набагато більше. Це означає, що за тривалий час реформ на ринку електричної енергії в Україні залишається низький рівень поінформованості серед побутового сектору споживачів. З метою уникнення дискредитації енергореформи серед громадян, ініціатива підвищення енергетичної грамотності в українському суспільстві є актуальною.

У свою чергу ГО "Всеукраїнська Агенція Інвестицій та Сталого Розвитку" виступає ініціатором руху енергетичної грамотності в Україні. Формування енергограмотного суспільства сприятиме не лише свідомому використанню енергоресурсів, а й успішному реформуванню енергетичних ринків, та, безумовно, поліпшенню добробуту наших громадян.