Модель енергоринка України до 01.01.2019

Оптовий ринок електроенергії (ОРЕ) України було створено у 1996 році за зразком моделі пулу електроенергії Англії та Уельсу. ОРЕ є впорядкованою системою здійснення операцій купівлі-продажу електричній енергії. Протягом тривалого часу робота ОРЕ, як і енергетичної галузі в цілому була нестабільною. Це було пов'язано, насамперед, з проблемами неплатежів та накопиченої заборгованості за відпущену електроенергію. Зокрема, до 1999 року переважали різні форми бартерних розрахунків, і лише близько 6% оплати здійснювались грошовими коштами. Переламати цю тенденцію вдалося у 2000-2001 році. В результаті здійснених Урядом низки заходів, у тому числі пов’язаних з початком приватизаційних процесів та залученням нових менеджерів у галузь, починаючи з 2000 року спостерігається стійка тенденція до досягнення повної оплати за відпущену електроенергію.

Основою електроенергетики України є Об'єднана енергетична система (ОЕС) країни, яка здійснює централізоване електрозабезпечення споживачів, взаємодіє з енергосистемами суміжних держав, забезпечує експорт, імпорт і транзит електроенергії. ОЕС об'єднує енергогенеруючі потужності і розподільні мережі регіонів України, які сполучені між собою системними лініями електропередачі.

Ринок працює на основі нормативно-законодавчої бази сформованою Верховною Радою, Президентом і Кабінетом Міністрів України. Міністерство палива і енергетики – центральний орган державної влади уповноважений формувати і реалізовувати довгострокові і середньострокові програми розвитку галузі. Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) – державний регулятор, уповноважений реалізовувати державну цінову і тарифну політику в галузі, відстоювати інтереси споживачів на ринку природних енергетичних монополій.

ОРЕ функціонує по вже застарілій моделі «єдиного покупця»(пулу). Всі суб'єкти енергетики – ліцензіати (генеруючі компанії, розподільчі компанії, постачальники електроенергії) формують Оптовий ринок електроенергії (ОРЕ). Виконавчим органом управління ОРЕ є Рада ринку. Державне підприємство «Енергоринок», є комерційним оператором ОРЕ і тим самим «єдиним покупцем». НЕК «Укренерго» власник і оператор магістральних мереж класу напруги 220кВ-750кВ, виконує диспетчерські функції технічного оператора ОРЕ.

Енергогенеруючі потужності ОРЕ - це атомна, теплова, гідро- і альтернативна генерація електроенергії зі встановленою потужністю близько 52 730 МВт (див. Малюнок 1).

Малюнок 1. Встановлена потужність генерації України.                 Малюнок 2. Середньорічний обсяг виробництва електроенергії ОРЕ.

Середньорічний обсяг виробництва електроенергії ОРЕ з врахуванням потреби споживачів України складає близько 195,5 млрд. кВт*ч. (див. Малюнок 2)

Енергорозподільчі компанії представлені в ОРЕ, по числу областей, 25 обласними (обленерго) і двома міськими енерго компаніями (Київ, Севастополь).

Постачальники електроенергії ОРЕ розділені правилами ліцензування на дві великі групи – постачальники за регульованим(що фіксується) тарифом і постачальники за нерегульованим(вільним) тарифом. Перша група це біля 40 компанії-монополістів на територіях: 27 енергорозподільчих компаній плюс деякі дрібні власники мереж в регіонах( підрозділи «Укрзалізниці», і т.п). Друга група – це ліцензіати, що працюють, як і енергетична компанія «Укренергоекспорт» на всій території України.

Споживач купує електроенергію на свій вибір через постачальників електроенергії в ГП «Енергоринок», а ДП «Енергоринок», у свою чергу, замовляє і купує необхідний об'єм електроенергії у генеруючих компаній.

Фізично електроенергія вироблена генеруючими компаніями потрапляє до споживача через магістральні і розподільні електричні мережі на підставі договорів на передачу електричної енергії між відповідними суб'єктами ОРЕ.

Сучасні тенденції розвитку електроенергетичної галузі, проблеми, що накопичилися, вимагають переходу від ринку «єдиного покупця» до ефективнішої і орієнтованої на потреби споживачів моделі ринку електроенергії.

В Україні затверджена поетапна концепції переходу від існуючої моделі ринку до прогресивнішої конкурентної моделі двосторонніх контрактів з балансуючим ринком.

Проте реалізації концепції заважають ряд невирішених соціально економічних проблем в країні. Одна з них, перехресне субсидування одних категорій споживачів за рахунок інших. Хоча протягом останнім часом було усунено перехресне субсидування серед не побутових споживачів, об'єми перехресного субсидування населення за рахунок інших категорій споживачів збільшуються. Ціна електроенергії для населення була зафіксована ще в 1999 році і на сьогодні ця категорія споживачів платить менше половини фактичної вартості спожитої електроенергії.